Проповідь на 16 неділю після П’ятдесятниці
жовтня 1, 2011  |  Автор: прот. Михаїл Сивак  |  Проповіді

images3 150x150 Проповідь на 16 неділю після Пятдесятниці

Ви чули, дорогі брати і сестри, з сьогоднішнього Євангелія притчу Спасителя про таланти. Ця притча вельми повчальна. Всі повинні знати її значення і пам’ятати її завжди. Прихиліть ваш слух. Ось її значення. В ній говориться про рабів, яким господар, відїжджаючи в далеку сторону, доручив своє майно: одному дав п’ять талантів, другому – два, третьому – один – кожному за його силами( Мф. 25, 14-30). Зауважте: ці раби – ми, люди. Цей господар є Господь наш Ісус Христос, Творець наш. Таланти − це душевні сили і можливості, а також і тілесні сили, які дав нам Господь, щоб ми користувалися в цьому житті і завдяки яким примножували своє духовне багатство. Під талантами слід розуміти і те служіння в суспільстві, яке Господь кожному дарував, дивлячись на його можливості чи те матеріальне багатство, яке в когось існує.

За смислом притчі, хто більше талантів отримав від Господа, той, звичайно, більше повинен зробити добра для ближніх, більше повинен удосконалити себе в цьому житті для життя майбутнього, а хто менше, з того менше вимагатимуть відповіді. Від звичайної людини вимагається добросовісність, чи вона потрудилася в ділах своїх; чи багатий не надбав собі багатство обманом, хитрістю, виконував християнський обовязок , чи освячувався таїнствами, давав милостиню? Але послухайта далі притчу. Той, хто отримав від господаря п’ять талантів, пішов, став трудитись і придбав за них ще п’ять талантів; той, хто отримав два – придбав інші два, а той. хто отримав один – пішов і закопав талант свого господаря в землю.

Це стосується того, хто все своє життя прожив у безрозсудності, лінивстві, хто їв, пив, веселився. Збагатився всіма можливими речами, для того, щоб весело жити тут на землі, а про майбутнє життя, про віру, про молитву, про добрі діла не піклувався. Зрозуміло, що талант його закопаний в землю, так як таланти наші, наше серце, наші розумові здібності і не в землі їм лежати, не тільки на земні справи їх використовувати, але за їх допомогою ми повинні осягнути небесного, і стяжати вічне життя. «Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть» ( Мф.6,19-20). Тому, честь рабам, які отримали п’ять і два таланти і примножили майно господаря; сором, великий сором тому, хто отримав один талант і через лінивство та впертість закопав його в землю. А багато є таких недостойних імені людини людей, які закопують таланти свої в землю, які тільки п’ють, їдять, веселяться, обманюють, крадуть. Але подивіться, що очікує тих і інших рабів: приходить час дати відповідь в тому, як вжито срібло господаря. Приходить господар, тобто Господь, Який вознісся на небо, приходить на Страшний суд, щоб взяти звіт від рабів своїх. Тоді приходять раби, яким були довірені таланти. Підходить той, хто прийняв п’ть талантів і показує Господу десять талантів; пізніше приходить той, хто прийняв два і показує чотири. Господь, хвалячи кожного з них за примноження, говорить: « Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого»(Мф. 25, 21.); пізніше приходить той, хто прийняв один талант, і що ж? Нічого не зробивши в час відсутності господаря, коли прийшов цей Господар, лінивий раб говорить Йому грубості, називаючи Його людиною жорстокою, яка жне там де не сіяла, і збирає там де не розсипала. Чи не так говорять, браття і сестри, всі ліниві, недобрі невірні християни, які перекладають свою провину на віру, на Церкву, на Самого Господа, називаючи накази віри важкими, а благого Господа насмілюються називати жорстоким, Який вимагає майже неможливого! О ліниві раби! Подивіться на своїх братів, які отримали п’ять і два таланти, вони вкажуть вам. Як же вони примножили свої таланти, як же вони не говорять нічого подібного своєму Господарю? Але подивіться, що далі говорить Господу лінивий раб: так, як Ти такий і такий Господар, говорить, то я, боячись, пішов і закопав талант Твій в землі: ось Тобі Твоє. В землі. Де ж це? Де, як не в своїй грішній плоті, зануривши свої сили і можливості для задоволення своїми страстями. Прийдіть, браття і сестри, до гробу лінивого і зітхніть біля нього важко-важко; тут ви побачите закопаний в землю і єдиний його талант; нічого для неба він не зробив, все поніс з собою в землю. Правду ти сказала, бідна людино, вічних сліз достойна людина! Але ось йому і подібним до нього вирок праведного Судді: «Лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком»(Мф. 25, 26-27.) . Як не вимагати Господеві від християн прибутку добрих справ, коли Він на допомогу їм віддав всі скарби Своєї всемогутньої і вседіючої благодаті?! Як не вимагати Йому прибутку від християнина, для його ж вічного блаженства, коли у Господа дерево приносить щорічно щедрі плоди, коли зерно дає на полі прибуток?! Воістину достойного прибутку чекає Господь, і гріх, важкий гріх християнину не творити в житті плодів добродійності, і залишатися безплідною смоковницею, тільки місце даремно займаючи. Послухайте, накінець, суд над лінивим рабом: Господь говорить: «Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а втого, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів»(МФ. 25, 28-29.).

Страх, брати і сестри, огортає душу, коли подумаєш, що між християнами є багато лінивих рабів, які живуть безтурботно, в задоволеннях, і зовсім не думають про цю страшну вічну тьму, де їх очікує безперервний плач і скрегіт зубів. Господи! Твори волю Твою з нами! Молимось Тобі, нехай навернуться всі ліниві раби до Тебе з покаянням. Якщо ж ні, то вони істинно достойні Твого грізного, але праведного суду. Хто має вуха слухати нехай слухає! Амінь.

прав. Іоан Кронштадський

Підготував Цитрин Микола

Стиль : vfxdude | © 2010-2018 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія