Втекло з припону козенятко
Й бродило тихцем у дворі,
Аж забрело отак в курятник,
Де півні чубились старі.

Було: тікай звідтіль щодуху,
Та його далі понесло,
Взяло й полізло в цю шумуху,
Щоб подивитись “хто кого”.

А півням битись надоїло,
Бо бились так, щоб не скучать,
А тут козлятко підоспіло
Й почало півнів поучать.

“Ви вже старі й поважні півні
Й не соромно робить отак?!
Ви розумом обоє рівні —
Один і другий як простак”.

Почули півні річ козлячу
І очі кров’ю заплили,
Накинулись вони на нього,
Йому мармизу натовкли.

Мораль у байці цій
хай кожен бачить:
“Той добре дістає,
хто вище себе скаче!”.

Назар Лозинський