Бесіда про Страсний Тиждень
квітня 6, 2012  |  Автор: Назар Лозинський  |  Статті

Lozynskyj N.I. 150x150 Бесіда про Страсний ТижденьЗ головою прес-служби ЛПБА Назарієм Лозинським про значення Страсного Тижня розмовляла кореспондент газети “Експрес” Юлія Курій.

Чому останній тиждень перед святом Воскресіння Христового називають Страсним?

Слід сказати, що Страсний тиждень – це вже особливий період церковного року, який не входить у період Великого Посту. Це особливий тиждень, сповнений особливих піснеспівів і молитов. Усі богослужіння цього тижня оплакують страждання (слов’янською “страсті”) і смерть Сина Божого, тому і називається цей тиждень Страсним.

Про що розповідають чи нагадують нам кожен із днів цього тижня? Які епізоди з життя Христа ми згадуємо в ці дні? Над чим маємо замислитись?

Цей тиждень має ще й іншу назву – Великий. І кожен його день також називається Великим, бо зображає найбільші, найважливіші події з життя Христа Спасителя – Його жертовний шлях від прославлення, яке ми святкуємо у Вербну Неділю, до Голгофи, на якій звершилось спасіння всього людства. Закінчується Страсний тиждень Воскресінням Христовим, Пасхою Господньою. І кожен день цього тижня описує певну подію, яка має для християн віроповчальне і виховне значення.

У Великий Понеділок Церква згадує праведного Йосифа та прокляття неплідної смоковниці. Праведний Йосиф — прообраз невинного та чистого Христа Спасителя, а смоковниця, яка вкрита зеленим листям, але не має плодів – це фарисейство і лицемірство кожного, хто повсюдно заявляє і підкреслює свою віру, свою приналежність до християнства, а плодів, згідно цієї віри, не приносить.

У Великий Вівторок Церква нагадує вірним притчу про десять дів, як символ того, що ми повинні бути завжди готовими до зустрічі із Христом. Наші серця повинні повнитись єлеєм чистоти, милосердя, любові до Бога і ближніх. У Велику Середу ми згадуємо підступність та лукавство одного із учнів Ісуса Христа – Юди Іскаріота та зраду ним свого Учителя. У Великий Четвер – встановлення Господом найбільшого християнського Таїнства – Пресвятої Євхаристії під час Тайної Вечері та арешт Спасителя. У Велику П’ятницю – святі страждання і хресну смерть Сина Божого. У Велику Суботу – зшестя Господа у пекло та проповідь там Свого спасительного вчення.

Таким чином, готуючи нас до свята над святами – Пасхи Христової, Церква закликає нас через свої піснеспіви і євангельські читання плекати у собі чистоту, непорочність, творити добрі діла, повнити свої серця милосердям і любов’ю, бути вірним Богові до останнього свого подиху, єднатись із Ним у Святих Тайнах, вбити у собі всі пристрасні думки, злі наміри, ненависть, підступність і гріх, щоб воскреснути духом, радісно зустрівши свято Воскресіння.

Як повинні себе поводити християни в Страсний тиждень? Як постити щодо їжі? Чи потрібно відмовлятись від перегляду телепередач, користування інтернетом, від крикливого чи нескромного одягу?

Як я вже згадував, Страсний тиждень – це час особливої молитви, особливого самозаглиблення, особливої зосередженості та роздумів над своїм життям. Чи правильне воно? Чи гідне високого імені християнина? Кожен із нас повинен задуматись над тим, чи не даремними для мене були страшні страждання і жорстока смерть Божого Сина? Тому і стан душі у цей тиждень – особливий. У ці дні нам не потрібен ні інтернет, ні телевізор. У ці дні нам потрібні храм і молитва. І якщо ми постились весь піст, весь піст ми стримувались у їжі, розвагах, поведінці та зовнішності,то тим паче тепер, у дні найбільшої скорботи, піст повинен посилитись. Наша поведінка і зовнішність мають говорити: “За нас страждає і помирає Божий Син!”. Думаю, що коли ми перебуваємо біля смертного ложа чи біля гробу своїх рідних і близьких, то не будемо веселитись, радіти. А хто може бути ближчим до нас, ніж Сам Бог?

Кажуть, що деякі християни (зокрема і в монастирях) узагалі не говорять весь тиждень? Чому так? Чи варто дотримуватись мовчанки й мирянам, якщо вони мають таку нагоду?

Практика мовчання є досить древньою, її практикували багато монаших спільнот, особливо на Сході. Ця традиція мовчання, як вираження особливої задуми і скорботи, як можливість поговорити зі своєю совістю, зі своєю душею, не суперечить вченню Церкви і може практикуватись побожними християнами. Тим більше, що у Велику Суботу у храмах звучить особливий піснеспів, який виконується раз у році: “Нехай мовчить всяка плоть людська, нехай стоїть зі страхом і трепетом і ні про що земне не помишляє”. Божого Сина, Який прийшов до Своїх творінь, убили. Бог зійшов у пекло. Найдраматичніша мить історії людства. Хіба тут потрібні якісь слова? У ці дні актуальний тільки над діалог із Богом.

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑