Буддизм у західному світі
січня 4, 2012  |  Автор: Кіпріан Лозинський  |  Кафедра Суспільно-гумонітарніх дисцеплін, Статті

220px Dharma Wheel.svg  Буддизм у західному світіБуддизм — найстародавніша універсальна світова релігія, що постає як спільний релігійний компонент цивілізацій Сходу — від Індії до Японії. Його філософія глибока і оригінальна, причому інтелектуальний потенціал філософії високий навіть на тлі досить серйозних пошуків мислителів. Не випадково видатний російський сходознавець О.О. Розенберг зауважив, що буддизм — це “ключ до східної душі”, підкреслюючи тим самим, що без нього неможливо зрозуміти особливості культур багатьох народів.

У середині І-го тисячоліття до н.е. в Індії, відбувся остаточний розпад сільської общини. Брахманізм, що освячував родоплемінні та певною мірою рабовласницькі відносини, себе вичерпав. В їх епіцентрі були численні проповідники–скитники, які прислужилися виникненню буддизму: вони заперечували авторитет вед, соціальних моральних норм, що базувалися на них, активно зверталися до проблем етики. Тоді сформувалася релігійно–філософська течія санкхья, що в перекладі означає “та, що перелічує істинні принципи”. І на відміну від брахманізму, який вже не задовольняв духовних потреб народу, вчення санкхья проголошувало новий шлях спасіння душі — цілковиту відмову від чуттєвого світу і заглиблення її в істину завдяки самоспагляданню, самозаглибленню. Санкхья, будучи важливим ідейно–філософським провісником буддизму, вплинула на нього зосередившись на філософських проблемах, хоч низку ідей буддизм трактує по своєму. І сформувавшись у наслідок релігійних пошуків І-ому тисячолітті до н.е., буддизм став першою світовою релігією. Засновник її — Сіддхартха Гаутама, який згодом набув ім’я Будда “що означає в перекладі “просвітлений”— це людина або боголюдина, як його називали, яка досягла найвищої святості.

Щодо реальності існування Будди існують різні думки. Критики буддизму вважають, що ніякого Будди не було. Але такі міркування теж уразливі для критики, бо жодна релігія неможлива без автора (засновника). Дослідник релігії А.Барт не безпідставно стверджував, що буддизм є справою Будди, як християнство є справою Христовою, чи іслам — справою Магомета. Французький дослідник буддизму Л.Фер у своїй праці “Будда і буддизм” рішуче опонує тих, хто не визнає Будду реальною історичною особою. І його біографія містить багато міфологічного. Мабуть, він не був автором всіх теоретичних положень і практичних постанов. Але те, що він автор чотирьох істин, сумніву не підлягає. Перша істина полягає в тому, що суть життя є страждання. Друга істина твердить, причиною страждань є бажання. Третя, щоб подолати страждання, треба їх позбутись. Четверта істина — позбавитись бажання, досягти стану нірвани на основі вчення Будди, яке вказує шлях до спасіння.

Саме життя і діяльність Будди за різними даними, тривало з 550 по 480 рр. до н.е., або 563 по 483 рр. до н.е. батько його був царем невеликого племені Шанья у Північній Індії поблизу кордону з Непалом. Звідси ще одне ім’я Будди — Шакья-Муні, що в перекладі означає “пустельник з роду Шекья”. Від епітету Будда походить назва релігійної системи. Буддизм можна вивчати як релігію, як філософію, як культурний комплекс і як спосіб життя. Намагання пізнати феномен Буддизму в історії, культурі, науці привело до виникнення буддології, як науки, яка вивчає буддизм і всі проблеми пов’язані з ним.

Буддизм поділяють на три течії (“мала колісниця”), махаяну (“велика колісниця”) ваджраяну  (“алмазна колісниця”). Ці три течії мала спільні витоки в первісному буддизмі, але потім розвивались самостійно. Джерелом для вивчення буддизму є багато канонічних текстів, які були створені протягом багатьох століть в Індії. Основне загально-буддійське джерело — Тріпітака. Це збірка канонічних текстів мовою калі, яка зафіксована у І ст. до н.е., на острові Цейлон.

Неабияку активність виявили буддійські місіонери. До середини першого тисячоліття н.е., вони поширили буддизм в Кушанській імперії на території Центральної і Південної Азії, потім по Східній Азії, Китаю, Кореї, Японії, Тибету. А у  VIII столітті в Південно-Східній Азії буддизм стає вже головною релігією. Далі поширюється у Монголії — це вже ХVI-ХVII століття, а з кінця ХVII століття починається його проникнення у Росію, де він був сприйнятий бурятами, тувинцями, калмиками, але заборонений тодішньою владою. Але у ХІХ столітті проникає на Схід Росії у Сибір, а також у ХІХ –ХХ столітті буддизм стає відомий у Європі і Америці як релігія. І охоплює зокрема Великобританію, де зосереджується близько 300 тисяч буддистів.

Інтерес до буддизму на Заході не є новиною. Одним з перших європейських мислителів, які звернули на нього увагу, був німецький філософ А.Шопенгауер. Послідовник Шопенгауара і попередник сучасних ірраціоналістів і волюнтаристів у західній філософії Е.Гартман у своїй праці “Суть світового процесу або філософія несвідомого” доводить неминучість зростання страждань у міру прогресу. Перепущений через філософію Шопенгауера, Гартмана, буддійський світогляд підхопили сучасні філософи відчаю — екзисціалісти.

Захоплення буддизмом за часом збіглося з так званим релігійним бумом, який мав місце у США та ряді країн Західної Європи наприкінці 50-тих років ХХ століття.

Єдиної буддійської Церкви, як і єдиного вчення немає. У Тайланді, наприклад, буддійську церкву очолює король, так як колись у Лаосі, Бірмі та Шрі–Ланці взагалі відсутня централізація общин. Існують лише міжнародні організації буддистів. Найвпливовіша з них — Всесвітнє братство буддистів створене у 1950 році на міжнародному конгресі у Коломбо ( Шрі–Ланка). Зараз у Росії діє Центральне духовне управління буддистів. У сучасному світі існує понад 12 древніх монастирів. Найбільше буддизм зосереджений у сучасній Європі — це Великобританія і Америці. В Україні існує близько 20-ти його громад і 15 сучасних монастирів. А в сучасній Індії залишилось 1,7 % ортодоксальних буддистів. Всього у світі нараховується понад 800 мільйонів буддистів із них 1 мільйон ченців.

Колесник Вадим

 ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Вейнтруб І.В. Ж. “Людина і світ”.-2000.№1
  2. Колодний А., Лобовик Б. “Релігієзнавчий словник”.-К.1996.
  3. Лубський В., Козленко В., Луська М., Севрюков Г. “Історія релігій”.-К.2002.
  4. Лубський В.І. “Релігієзнавство”.-К.1997.
  5. Лубський В.І., Бурмак С.М., Вороновська Л.Т. “Історія релігій”.-К.2000.
  6. Мень А. “Проповідь Гаутами Будди” в Ж. “Наука і Релігія”. –К.1992.№2.
  7. Чертихін В.Е. “В пошуках Рая і Пекла”. -М.1990.
  8. Шевченко В.М. “Словник-довідник з релігієзнавства”.-К.2004.
Стиль : vfxdude | © 2010-2018 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія