Цар Давид залишив своєму сину дійсно велику державу . В Святому Письмі сказано, що Соломон був великим правителем всіх тих царств межою яких на схід був Єфрат, на заході – землі филистимлянські а на північному-заході Єгипет (3, с.166). Царі і правителі цих держав приносили дари Соломону. Це дає думку про те, що йшов торгівельний оббіг товарів через Єрусалим, як столицю Ізраїльського царства.
Читати повністюСутність священицького, пастирського служіння полягає в тому, щоб пасти стадо Церкви Божої, яку Господь здобув Своєю кров’ю через смерть на хресті. Перед тим, як доручити пасти Своє стадо, Ісус Христос запитує одного з апостолів, Петра: «Чи ти любиш Мене?». Це запитання свідчить, що пасти стадо Господнє може тільки той, хто має велику силу любові до Бога.
Читати повністюПришестя Сина Божого на землю в тілі людському Господь Бог передбачив перше, ніж почав будь-що творити. Люди Старого Завіту, відчуваючи тягар земного життя, з великою надією чекали пришестя на землю Божественного Месії, Спасителя світу. Перебуваючи «у темряві і тіні смертній», вони духовно втішалися вірою в грядущого Визволителя. Господь показав цю віру людей устами пророків, через яких Святий Дух сповіщав про втілення Сина Божого для спасіння людей і наближення їх до Бога, примирення з Ним.
Читати повністюПитання про відношення пророків до обрядового закону Мойсея не залишене без загальнобогословського інтересу і значення. Воно у своєму змісті зачіпає два найважливіші елементи історичного життя народу Божого, що визначали собою хід його історії і що повідомили його той винятковий, привілейований стан, який займав Ізраїль серед інших народів старовини, а саме: закон Мойсея, який ввійшов в основу старозавітної теократії, і пророцтва, які направляли і тлумачили кожен крок Ізраїля згідно з ідеєю його історичного призначення.
Читати повністю