Преподобний Зевин трудився на одній горі. Влаштувавши собі на ній житло, він все життя своє до глибокої старості провів в чернечих подвигах на одному і тому ж місці. Жителі навколишніх місць завжди зверталися до преподобного і велику користь одержували від його невпинних молитов. Досягнувши похилого віку, він не міг вже від старечої немочі стояти, але неослабно продовжував свої молитовні подвиги, схиляючись на палицю. Провівши в чудових і богоугодних подвигах своє життя, преподобний Зевин помер.

По свідоцтву блаженного Амвросія, святий апостол Архип, один з числа сімдесяти, був єпископом після святого Епафраса у місті Колоссах, у Фригії; святий Апостол Павло в своєму Посланні до Филимона називає святого Архипа своїм сподвижником.

В часи апостольські у Фригійському місті Колоссах жив християнин знатного роду по імені Филимон; згодом він удостоївся єпископського сану і був включений в число святих сімдесяти апостолів. У Филимона, ще до його апостольства, був раб на ім’я Онисим. Провинившись перед своїм паном і боячись покарання, Онисим втік від нього і прибув в Рим, де і знайшов в узах святого Апостола Павла; почувши від нього святу проповідь і навчившись вірі в Господа нашого Ісуса Христа, він був хрещений Апостолом і старанно служив йому разом з святим Тихиком.

Святі мучениці Еннафа, Валентина і Павла прийняли мученицьку кончину від Фірміліана, правителя палестинської області. Свята Еннафа походила з Гази, а свята Валентина — з околиць міста Кесарії. Обидві вони були дівицями. Спершу на суд до Фірміліана була приведена свята Еннафа. На допиті вона мужньо оголосила себе християнкою, і за це, по велінню правителя, її піддали спершу жорстоким побоям, а потім привісили до стовпа і стали стругати тіло її. Після цього була приведена до Фірміліана свята Валентина.

У великій Антиохії Сирійській жили якийсь пресвітер, на ім’я Саприкій, і простак — громадянин Никифор. Вони почували один до одного таку любов і так були дружні, що деякі вважали їх рідними братами.
Після багатьох років такої дружби їм позаздрив диявол і посіяв в них такі плевели ворожнечі, що вони не бажали навіть зустрічатися один з одним на дорозі: так вони зненавиділи один одного. І наскільки раніше між ними панували любов і дружба, настільки потім, після дії сатани, закипіла у них один до одного ненависть і ворожнеча.

У великій Антиохії Сирійській жили якийсь пресвітер, на ім’я Саприкій, і простак — громадянин Никифор. Вони почували один до одного таку любов і так були дружні, що деякі вважали їх рідними братами.

За царювання Діоклетіана і Максиміана, царів римських, правителем в місті Аназарві був якийсь Пелагій, жорстокий гонитель християн. Він наказав своїм слугам йти і розшукувати по всій його області християн, щоб узяти їх і привести до нього на суд, де вони, вислухавши царське веління, повинні були поклонитися богам. Слуги, відправившись виконувати наказ, узяли якусь жінку — християнку на ім’я Феодулія.

Преподобний Ісидор був родом з Олександрії. Він походив від благородних і благочестивих батьків і був родичем Феофілу, архієпископу Олександрійському, і святому Кирилу, наступнику Феофіла. З успіхом вивчивши світські науки і набувши навиків в божественній премудрості, Ісидор побажав присвятити себе на служіння Богу. Ще в молодих літах він залишив славу світу цього і багатство і, зневажаючи знатність свого походження і все рахуючи як би за прах, пішов в гору Пилусіотську.

Святий апостол Тимофій походив з Лікаонської області, виховання і освіту отримав в знаменитому місті Лістрі, він не стільки прославився достатком плодів земних, скільки цією богонасадженою плодоносною гілкою. Ця молода гілка виросла від не зовсім здорового кореня: бо як запашна троянда зростає з терну, так і святий Тимофій народився від невіруючого елліна, який був відомий своїм язичницьким нечестям і настільки загруз в пороках, наскільки згодом син його перевершував всіх людей чеснотами і високою моральністю.