Святителя Христового Миколая, великого Чудотворця, скорого помічника і доброго заступника перед Богом, виростила країна Лікійська. Він народився в місті Патарі. Його батьки, Феофан і Нонна, були благоче­стивими, знатними і заможними людьми. Це благословенне подружжя за своє богоугодне життя, велику милість та чес­ноти удостоїлося виростити святу гілку і “дерево, посадже­не при витоках вод, що плоди свої дає в час свій” (Пс.1,3).

Під час страшної загрози самому іс­нуванню українського народу, як окремої нації, під час жорстокої унії загорівся в Україні ще один блискучий світильник невгасимий, який тоді ясно горів і сві­тив на всю Західну Україну, — це був преподобний Іов Желізо. Жив і працював він у страшний і жорстокий час го­нінь на український народ від католиків та їхніх помічників уніатів, і він твердо й безбоязно боронив православну віру проти всяких наскоків уніатів, і цим прославився на всю Україну, а особливо на всю Волинь і Галичину. Усе своє дов­ге життя (1551-1651рр.) Іов горів і світив, як блискуча невгасима лампада Православ’я всього українського народу.

У той час, коли нечестивий цар Діоклітіан підняв гоніння на християн, в місті Іконії проживала одна благородна і гарна дівчина на ім’я Параскева. Батьки її — християни — виховавши і навчивши свою дочку збереженню святої віри і заповідей Господніх, відійшли до Господа. Вони залишили блаженну спадкоємицею великого майна.

Досягнувши повноліття, Параскева почала наслідувати віру й діла своїх батьків. Вона почала витрачати своє майно не на прикрашення своєї юної краси і молодості і не на розкішне життя, але на одягання нагих, прожиток голодних, пригощання подорожніх. Параскева не звертала  уваги на своїх наречених, котрі домагалися співжиття з нею: вона стала нареченою Єдиного безсмертного Жениха, Єдинородного Сина Божого, для Якого жила в святості і праведності.

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов’ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її. Живучи у Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо.