Сутність священицького, пастирського служіння полягає в тому, щоб пасти стадо Церкви Божої, яку Господь здобув Своєю кров’ю через смерть на хресті. Перед тим, як доручити пасти Своє стадо, Ісус Христос запитує одного з апостолів, Петра: «Чи ти любиш Мене?». Це запитання свідчить, що пасти стадо Господнє може тільки той, хто має велику силу любові до Бога.

К пустому дому не приходит сон,
Не греет одиночество ночами,
Врезается в подушку тихий стон,
Печаль из сердца выливается слезами.

ХРАМИ святої великомучениці Параскеви-П’ятниці у Львівсько-Сокальській єпархії УПЦ КП

Пришестя Сина Божого на землю в тілі людському Господь Бог передбачив перше, ніж почав будь-що творити. Люди Старого Завіту, відчуваючи тягар земного життя, з великою надією чекали пришестя на землю Божественного Месії, Спасителя світу. Перебуваючи «у темряві і тіні смертній», вони духовно втішалися вірою в грядущого Визволителя. Господь показав цю віру людей устами пророків, через яких Святий Дух сповіщав про втілення Сина Божого для спасіння людей і наближення їх до Бога, примирення з Ним.

Сьогодні 10 листопада Свята Православна Церква молитовно вшановує пам’ять однієї з славних ісповідниць Христових святої мучениці Параскеви. Свята Параскева народилася у ІІІ ст. в Іконії (тепер м. Конья  у центральній частині району Анталія –  південь Туреччини), в родині заможних і благочестивих християн, які з особливою повагою ставились до дня страстей Господніх – п’ятниці. Отож, коли сім’ї Господь послав у цей день доньку, то й назвали її Параскевою, що в перекладі з грецької означає п’ятниця.

Після того, як нечестива єресь Арія, поширилась, та призвела до великих проблем в Христовій Церкві,...

Удалині занедбаного поля

Старим опудалом видніє моя доля,

Обідрана, пошарпана вітрами,

Облита грозами, холодними дощами

Багато людей, які прожили життя, шукають у собі спокою, а його нема, шукають виправдання — а воно не знаходиться. Аналізують і все сходиться до одного — колись були допущені помилки. Але як усе поправити, залагодити, стерти, забути? В такому разі багато людей обирають собі єдиновірний шлях — до Церкви, до святої Сповіді.
У молодих літах (чомусь так є), багато не слухається вмовлянь, застережень, порад своїх; батьків і свого внутрішнього голосу — голосу серця, душі.

Питання про відношення пророків до обрядового закону Мойсея не залишене без загальнобогословського інтересу і значення. Воно у своєму змісті зачіпає два найважливіші елементи історичного життя народу Божого, що визначали собою хід його історії і що повідомили його той винятковий, привілейований стан, який займав Ізраїль серед інших народів старовини, а саме: закон Мойсея, який ввійшов в основу старозавітної теократії, і пророцтва, які направляли і тлумачили кожен крок Ізраїля згідно з ідеєю його історичного призначення.