Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол з 70-ти, сподвижник святого апостола Павла , лікар з освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі.

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Бо слово Боже живе і дійове, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі і духу, суглобів і мізків, і судить помисли і наміри сердечні( Євр.4,12), – говорить святий апостол Павло у своїх настановах християнам. Через те, надаючи велике значення слуханню людьми слова Божого, Господь наш і запропонував сьогодні нам на сторінках Святого Євангелія притчу про сівача і зерно, в якій зображує різноманітні дії Свого Божественного слова на серця людські.

Святий мученик Лонгин сотник, римський воїн, ніс службу в Юдеї під керівництвом прокуратора Понтія Пилата. Під час страти Спасителя загін, яким командував Лонгин, стояв на варті навколо Голгофи, біля самого підніжжя святого Хреста.
Лонгин і його воїни були свідками останніх миттєвостей земного життя Господа, великих і страшних знамень, явлених після Його смерті. Ці події зворушили душу воїна. Лонгин увірував у Христа і всенародно сповідав, що “воістину – це Син Божий” (Мф. 27, 54). За церковним переданням, Лонгин був тим воїном, який простромив списом ребра розіп’ятого Спасителя і від крові й води, що витекли, дістав зцілення хворих очей.
Після страти і поховання Спасителя Лонгин зі своїм загоном стояв на варті біля Гробу Господнього.

У вівторок 25 жовтня декілька студентів 1 та 3 курсів ЛПБА з благословення отця-ректора прот. Ярослава Ощудляка під керівництвом викладача Назарія Лозинського відвідали з екскурсією Музей народної архітектури і побуту “Шевченківський гай”.

Моліться, люди, всі до Бога,

Моліться, люди, за батьків.

Тернистою буде дорога,

Як в наших рідних прадідів.

“Коли ж (Ісус) наблизився до брами міста, саме виносили померлого…” (Лука 7, 12)
Дорогі Брати і Сестри!
Не дуже приємно говорити про смерть, але це – невмолима, відвічна правда, що все, що народилось, у належний час мусить залишити вся і все й відійти з цього світу. Сама згадка про смерть боляче вражає людину! Наш найбільший поет , Тарас Шевченко, порівнює смерть із косарем: “не косар, не спочиває, ні на кого не зважає; не покоси, кладе -гори: стогне земля, стогне море…”

І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм (Лк. 6, 31).
Євангелист Лука в сьогоднішньому Євангелії передає нам настанову і заповідь Господа нашого Ісуса Христа, як ми повинні чинити з людьми в житті, щоб нам і Богу і людям догодити, і собі придбати добре ім’я і чисту совість і сподобитись обіцяного нетлінного синівства небесного за благочестиву поведінку нашу в земному житті( Лк. 6, 31-36).

Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій та за Мною йде (Мк. 8, 34). Зовсім недавно, два дні тому, свята Церква урочисто святкувала подію Воздвиження Хреста Господнього. Всі наші почуття, духовні переживання в день празника були звернені до Животворчого древа Хреста. І в цей недільний день Церква Христова знову подає нашій увазі слово про хрест, але не голгофський, а про життєвий хрест, який покладає Промисл Божий на кожну людину, що живе у світі.

Кожна людина рано чи пізно починає задумуватись над тим для чого вона живе на цьому світі? Яка мета нашого існування?