“Без віри догодити Богові неможливо, бо той, хто приходить до Бога, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду” (Євр.11:6)

Щоб користуватися дарами благодаті Божої, необхідно мати живу сердечну віру. Не можна пізнати Бога, полюбити Його і знайти Його благословення, не маючи віри в Нього. Без віри неможливо утвердитись у християнській надії, не можна залишитись вірним Богу подвижником благочестя, неможливо із самовідреченням стояти на захисті істини і правди, не маючи непохитної віри в те, що потрібно захищати до смерті: “Лише в міру віри даються нам “усі божественні сили для життя і благочестя” (2Пет.1,3). Тільки до того Бог близький своєю благодаттю, хто сам наближається до Нього вірою”.

Покрий мене любов’ю, Боже,

Зігрій мене Своїм теплом,

Сховай від світу, від недолі,

Навчи боротися зі злом.

“Усі ми є діти Божі”

 Бог сотворив людину за подобою Своєю з усіма тими скарбами, які є у кожному з нас, з усіма тими талантами, які приховані у кожному з нас.

“Візантія — спадкоємиця древньої Греції, велика середньовічна держава, яка розміщувалась на трьох материках і вважала Середземне море “своїм” озером”[1],— так описує масштабність та велич нової держави, яка утворилась на руїнах Римської імперії, відомий сходознавець Ніна Вікторівна Пігулевська.

Кожен із нас іде своїм життєвим шляхом. Важкий цей шлях. Дуже важкий… Світ немилосердний, жорстокий, несправедливий… бо у злі лежить (1Ін.5:19). Ми спотикаємось об каміння життєвих труднощів, ми перетинаємо ріки втрат і гори скорбот, ми плачемо він людської ненависті, підступності і злоби… Як же важко іти цим шляхом!

Найперше слід розібратись, що саме різнить Православ’я з Католицькою Церквою, так як вона, за віком, є такою ж, як і Церква Православна. Основних таких розбіжностей є сім, це:

• Вчення про те, що Папа є Головою Церкви і намісником Христа на землі;
• Вчення про непогрішимість і непомильність Папи в питаннях віри і моралі;
• Вчення про сходження Св. Духа від Отця і від Сина;
• Вчення про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці;
• Вчення про надлишкові добрі діла у святих;
• Звичай не миропомазувати і не причащати дітей;
• Звичай не причащати мирян Тілом і Кров’ю, а лише Тілом.

Слово «покаяння» не зовсім точно виражає цей стан християнської душі, що звертається до Бога. В буквальному розумінні грецьке слово μετανοια означає «зміна думок», «зміна розуму»[1]. «Слово “покаяння” означає кардинальну зміну людської істоти, її відродження, зміну образу думок, зміну життя, заперечення гріха всім сердцем»[2]. Покаяння є безперервний і постійний стан тих, хто прагне до з’єднання з Богом. Покаяння полягає в безперервному аналізі своїх вчинків, слів і думок з погляду їх відповідності до Божих заповідей і звернення до Бога з благанням і плачем про прощення. Це приводить до такої зміни розуму, яка виключає здійснення таких гріхів в майбутньому.

Наряду з Індією Китай являється однією із найдревніших цивілізацій, що володіла писемністю, яке продовжує існувати до сьогодні. Хоча первісні племена мешкали на території теперішнього Китаю багато тисяч років назад, першої достатньо розвиненою цивілізацією у цьому регіоні було царство Шан, що виникло близько 1500 р. до н.е.

1 вересня Львівська православна богословська академія, як і інші навчальні заклади України, розпочала новий навчальний рік. Цей, 2010 рік, є ювілейним, двадцятим, для львівської духовної школи. Знаменно, що саме свій двадцятий ювілей Академія розпочала із новим правлячим архіпастирем митрополитом Львівським і Сокальським Димитрієм (Рудюком).