30 листопада Львівський музей історії релігії спільно із Львівською православною богословською академією УПЦ КП відкрив виставку “Великий пастир Церкви Христової”, присвячену 100-літтю від дня народження митрополита Львівського і Тернопільського Миколая (Юрика) (1910-1984 рр.).
Сьогодні в Церквах Православного світу лунає тропар: «Сьогодні початок Божого благовоління і провіщення про спасіння людей: у Храмі Божому ясно Діва з’являється і про Христа всім провіщає…». Ось Та, про котру говорили пророки: настане час народиться, прийде у світ Непорочна, Свята. Пророки називають Її розквітлим жезлом, наріжним каменем, живоносним джерелом, Вона виступає в образі скали. І незчисленну кількість інших свідчень вказують святі пророки, адже вони хотіли бачити Її своїми очима, а не тільки своєю пророчою прозорливістю. Вони хотіли бачити цей Кивот Христа, де перебувало тіло Спасителя, котре Він віддав заради всіх нас на Хресну жертву.
Різдвяний піст — останній багатоденний піст у році. Він починається 28 листопада і продовжується до 7 січня, триває сорок днів і тому називається в Церковному Уставі Чотиридесятницею, так як і Великий Піст. Так як заговини (запусти – нар.) на піст припадають в день пам’яті св. апостола Филипа (27 листопада), то цей піст називають Филиповим чи Пилипівка.
Розмова з ректором Львівської православної богословської академії кандидатом богословських наук, доцентом, митр. прот. Ярославом Ощудляком
26 листопада 2010 р. студенти Львівської Православної Богословської Академії взяли участь у Вечорі-реквіємі, присвяченому вшануванню пам’яті жертв голодомору та злочинів комуністичного режиму в Україні, що відбувся у Львівському національному університеті імені Івана Франка.
Одне з таїнств Церкви – пресвята Євхаристія – містить у собі великий та глибокий духовний зміст. Ми знаємо, що у раю було джерело, з якого брали свій початок звичайні ріки; з трапези ж Господньої течуть ріки духовні. Перші ріки живили дерева, які сягали своїм гіллям самого неба і завжди приносили хороші плоди. Ці дерева ніколи не в’янули. Будь-хто, хто втомився від повсякденних клопотів та праці, нехай іде до духовного джерела і заспокоює свою втому та спрагу, бо це незвичайне джерело відновлює сили, які забрала спека, але ця спека була створена не сонячним промінням, а вогненними стрілами диявола.
“Монах на чолі Константинопольської єпархії — вся драма Іоана, прозваного Золотоустим або Хризостомом, заключається у цьому парадоксі… Святість не дала йому політичної гнучкості, навпаки, зробила його непоступливим і заважала вживатись з владою, користуватись методами, на які майстром був Кирило Олександрійський… Цілісність і прямота Іоана викликали ворожість у багатьох, політичні інтригани невідступно переслідували його. Він не відступив ні на крок, у служінні своєму до гробу зберігши непохитність чистої натури,”— говорить про святителя відомий патролог А.Амман.
24-25 листопада з благословення Високопреосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського в рамках святкування престольного празника – дня пам’яті святителя Іоана Золотоустого та 20-ліття заснування Львівської духовної семінарії, у Львівській православній богословській академії відбулась ІІ Міжнародна конференція “Християнська сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво”.
“З погребінням тіла для нашого померлого собрата все ніби закінчилось. Однак, і смерть і могила — це ворота, що ведуть у нове життя! Зрозуміло, що це життя недоступне невірним, для яких смерть означає кінець всього. Коли говориш цим людям про вічне життя, вони запитують: “Але звідки ви знаєте, що є життя після смерті? Чи повертався хтось звідти, щоб розповісти про це?”[1]. Християнська Церква віками боролась з різного роду філософськими вченнями та релігійними єресями, які вигадували нові і нові гіпотези про післясмертне існування, забуваючи, що “ніхто не може покласти іншої Основи, крім покладеної, Яка є Ісус Христос” (1Кор.3:11). Але Західна гілка Церкви Христової, захопившись цією боротьбою сама відступила від правдивої віри ввівши у своє вчення поняття чистилища.