Свята Церква подає нам дуже багато свідчень про діяльність святих жінок, які пролили свою кров за сповідання імені Христового. Сьогодні ми святкуємо пам’ять, святої великомучениці Катерини, яку вважають покровителькою християнської науки.
Сьогодні в Церквах Православного світу лунає тропар: «Сьогодні початок Божого благовоління і провіщення про спасіння людей: у Храмі Божому ясно Діва з’являється і про Христа всім провіщає…». Ось Та, про котру говорили пророки: настане час народиться, прийде у світ Непорочна, Свята. Пророки називають Її розквітлим жезлом, наріжним каменем, живоносним джерелом, Вона виступає в образі скали. І незчисленну кількість інших свідчень вказують святі пророки, адже вони хотіли бачити Її своїми очима, а не тільки своєю пророчою прозорливістю. Вони хотіли бачити цей Кивот Христа, де перебувало тіло Спасителя, котре Він віддав заради всіх нас на Хресну жертву.
Різдвяний піст — останній багатоденний піст у році. Він починається 28 листопада і продовжується до 7 січня, триває сорок днів і тому називається в Церковному Уставі Чотиридесятницею, так як і Великий Піст. Так як заговини (запусти – нар.) на піст припадають в день пам’яті св. апостола Филипа (27 листопада), то цей піст називають Филиповим чи Пилипівка.
Одне з таїнств Церкви – пресвята Євхаристія – містить у собі великий та глибокий духовний зміст. Ми знаємо, що у раю було джерело, з якого брали свій початок звичайні ріки; з трапези ж Господньої течуть ріки духовні. Перші ріки живили дерева, які сягали своїм гіллям самого неба і завжди приносили хороші плоди. Ці дерева ніколи не в’янули. Будь-хто, хто втомився від повсякденних клопотів та праці, нехай іде до духовного джерела і заспокоює свою втому та спрагу, бо це незвичайне джерело відновлює сили, які забрала спека, але ця спека була створена не сонячним промінням, а вогненними стрілами диявола.
Душа. – Побиваюся нестерпно, ніде не знаходжу розради. Не знаходжу розради та втіхи ні поза собою, ні в собі. Не можу дивитися на світ, сповнений безперервної спокуси, обману, душогубства. Необережне споглядання світу, деякі необережні погляди на його спокуси, невідання отруйності вражень від нього, дитяча, незріла довірливість до нього притягнули до мене його стріли, сповнили мене смертельних виразок. Навіщо мені дивитися на світ? Навіщо цікавитися ним, докладно вивчати його, або прив’язуватися до нього, якщо я лише короткочасна паломниця в світі. Неминуче я покину його, і не знаю, коли покину. Щодня, щогодини я повинна бути готовою до заклику у вічність. Яким би тривалим не було моє паломництво по пустелі світу, воно незначне перед невимірною вічністю, перед якою рівними є і години, і дні, і роки, і сторіччя. Сам світ зі всім величезним стовпотворінням своїм мине: земля з ділами, що на ній, розпадеться (2 Пет. 3, 10). Згорять ці діла – плоди падіння й відкинення людей. Рани, нанесені мені світом, зробили світ огидним для мене, але не охоронили від нових ран. Не хочу бути посеред світу! Не хочу підкорятися йому! Не хочу брати ніякої участі в служінні йому! Не хочу навіть бачити його!
“Вертайсь у свій дім і розкажи, що вчинив тобі Бог.” (Лука 8, 39)
Дорогі Брати і Сестри!
Звільнивши нещасного чоловіка з неволі сатани, Ісус Христос сказав йому: “Вертайсь у свій дім і розкажи, що вчинив тобі Бог”. Саме це говорить Мати наша, Свята Церква: щоб ми заглибились думками в добродійство Бога супроти нас, щоб не забували про них, а ввесь час мали перед очима.
Напевно кожна людина собі уявляє Бога, Небо, рай як щось радісне, приємне, щасливе, піднесене. Кожен з нас хоче, перебуваючи у Церкві Христовій, перебувати у щасливості, в опіці Божій, відчувати постійну допомогу від Бога у своєму життю. Бути, ніби маленькою дитиною під опікою могутнього Батька і Матері.
Привітання
Святішому ФІЛАРЕТУ
Патріарху Київському і всієї Руси-України з 15-річчям інтронізації