Удалині занедбаного поля

Старим опудалом видніє моя доля,

Обідрана, пошарпана вітрами,

Облита грозами, холодними дощами

Багато людей, які прожили життя, шукають у собі спокою, а його нема, шукають виправдання — а воно не знаходиться. Аналізують і все сходиться до одного — колись були допущені помилки. Але як усе поправити, залагодити, стерти, забути? В такому разі багато людей обирають собі єдиновірний шлях — до Церкви, до святої Сповіді.
У молодих літах (чомусь так є), багато не слухається вмовлянь, застережень, порад своїх; батьків і свого внутрішнього голосу — голосу серця, душі.

У вівторок 25 жовтня декілька студентів 1 та 3 курсів ЛПБА з благословення отця-ректора прот. Ярослава Ощудляка під керівництвом викладача Назарія Лозинського відвідали з екскурсією Музей народної архітектури і побуту “Шевченківський гай”.

Моліться, люди, всі до Бога,

Моліться, люди, за батьків.

Тернистою буде дорога,

Як в наших рідних прадідів.

“Підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!” (Мк.6:50). Ось опора існування нашого! Яка б біда і скорбота не була,— згадай, що Господь близько, і підкріпись мужньою терпеливістю. Як тоді Він несподівано постав перед апостолами, що потрапили в біду на морі; так і тобі, що потрапив у біду, несподівано явить допомогу Свою і заступництво. Він всюди є і завжди готовий зі Своїм покровом.

“… і сходились туди піші з усіх міст… і зійшлися до Нього” (Мк.6:33),— це в пустелю Віфсаїдську, де сталось чудесне насичення п’яти тисяч п’ятьма хлібами і двома рибами. Що ж вабило народ до Господа? Співчуття до Божественного. Божество Господа, приховане під покровом людської природи, являє себе у слові, ділі, погляді і у всьому, що видно було у Господі.

Сутність молитви – поселити небеса в собі
Сучасною наукою вже доведена реальність існування Універсальної Свідомості, Абсолюту, або, як ми звикли казати, — Бога. Більшість провідних вчених світу змінили свої погляди на користь існування Космічного Розуму. У цьому плані є показовим такий приклад. Академік О. О. Акімов у 55-річному віці вирішив охреститися. Священик його спитав: «Ви справді вірите в Бога?» На що академік, директор Міжнародного Інституту прикладної та теоретичної фізики О. О. Акімов відповів: «Ні, не вірю. Я абсолютно точно знаю, що Він є!»

Заледве тільки ми переплили море поучення на слово пророка Ісаї: „І сталося в рік, в якому помер цар Озія, бачив Господа” (6, 1), заледве переплили не з причини довготи дороги, але з причини цікавості тих з нас, котрі плили з нами. Так і керманич, маючи товаришами свого плавання людей, котрі хочуть бачити чужі міста, перебуває в дорозі не один день, хоча б відстані було б на один день, але примушений буває вжити на це більше часу, підпливаючи до кожної пристані, позволяючи заходити в кожне місто, щоб задовольнити бажання тих, хто пливе разом з ним.

“Звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому?” (Мк.6:2). Так говорили про Господа назаретяни, які знали Його попереднє, незнатне життя. Це ж буває зі всіма, котрі істинно послідують за Господом. Хто суворо дотримується шляху Господнього, той, після трудів, коли переможе все неправильне в собі, змінюється весь, всім своїм складом: і погляд, і хід, і мова, і постава — все носить печать особливої стрункості і достойності, навіть якщо ця людина раніше була із найнижчого стану і зовсім неосвічена. І доводиться чути: звідки в ньому це?