Коли ми чинимо погано, коли говоримо щось неналежне, коли в нас в голові рояться темні думки або приходить на серце якесь затьмарення, ми, якщо хоч трошки просвітимося, починаємо відчувати докори совісті. Але докори совісті це ще не покаяння; можна ціле життя докоряти собі через погані вчинки та злі слова, темні почуття та думки – і не виправитися. Докір совісті дійсно може з нашого земного життя зробити пекло, але докір совісті не відкриває нам Царства Небесного; до нього повинне додатися щось інше: те, що становить саму серцевину покаяння, а саме – звернення до Бога з надією, з упевненістю, що в Бога вистачить і любові до нас, щоб простити, і сили, щоб нас змінити.
Читати повністюБезперестанно молися і проси помочі у Бога
Будь-яке зусилля наше без благодаті та помочі Божої не сильне. Сама людина повністю може розбеститися і себе погубити, але сама себе виправити і спасти не може без Бога. Може жити за плоттю, як човен вниз по ріці плисти, але проти плоті стояти і духовно жити – не може сама собою. Як судно проти бистрини річкової плисти само собою не може – треба його або гребцям, або вітру з вітрилом зрушувати, – так і людині в духовному житті та ділі спасіння надприродна і всемогутня Сила помагати повинна. Бо треба себе самого перемагати. Але як це зробити без сили Божої, яка одна все може? Таке от велике розтління природи нашої!
Читати повністюЦіль наша – спасіння і Життя Вічне
Для Вічного Життя створені ми Творцем нашим і до нього словом Божим покликані, Святим Хрещенням оновлені, і Христос, Син Божий, заради того у світ прийшов, щоб нас до нього покликати та привести, – і Він один необхідно потрібний. Тому перше зусилля та турбота твоя про те нехай буде, щоб його отримати. Без нього все – ніщо, хоч і цілий світ здобудеш. Для отримання його всякий гріх і пристрасть до суєти світу цього перешкоджають, бережись же, щоб не втратити Вічне Життя. Тимчасове життя бережеш, хоча й неодмінно залишиш його, і все робиш, щоб його не втратити; наскільки незрівнянно більше треба берегти Вічне Життя й усе старання прикладати, щоб того не втратити! Все тимчасове проти вічного – ніщо. Шукай же Вічне Життя, як єдине твоє правдиве добро, і всього того, що двері до нього зачиняє, уникай. Бог чоловіколюбивий хоче для тебе спасіння: нехай буде це хотіння й твоїм. Бажай же та шукай того, як голодний – їжі, спраглий – пиття, і отримаєш, що бажаєш.
Читати повністюБез Тебе так самотньо, Боже:
Не гріє серце похоть-гріх,
Душа без святості не може,
Втомилась від марних утіх.
Без Тебе, Боже, темно-темно:
Не світить благості свіча,
Життя кудись біжить даремно,
Біжить до свого палача.
Грустит истерзанное сердце –
Невольный пленник черных дум –
И слезы больно льдом янтарным
Калечат помутненный ум.
Хоть силы нет, но верить надо,
Надежде воли не давать,
Горят костры при дверях ада,
Но не спешу я умирать.
“За вченням святителя Іоана Золотоустого, як нестримність у їжі буває причиною і джерелом численних бід для роду людського, так і піст зневажання плотських насолод завжди були причиною невимовних благ. Бог, створивши спочатку людину і знаючи, що ці ліки дуже потрібні їй для духовного спасіння, відразу ж і на самому початку дав першоствореному таку заповідь:”Від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього”(Бут.2,16-17).
Читати повністюХарактерна ознака духовного життя
Християнське життя є ревність і сила перебувати в діяльному спілкуванні з Богом, по вірі в Господа нашого Ісуса Христа, за допомогою благодаті Божої, виконанням святої волі Його, на славу Пресвятого імені Його. Суть життя християнського полягає в Богоспілкуванні в Христі Ісусі, – в Богоспілкуванні, спочатку звичайно захованому не тільки від інших, але й від себе. Видиме ж, або відчутне всередині нас, свідчення про нього є жар діяльної ревності, виключно про християнське Богодогоджання, з повним самовідреченням і ненавидженням всього, тому протилежного.
Покрий мене любов’ю, Боже,
Зігрій мене Своїм теплом,
Сховай від світу, від недолі,
Навчи боротися зі злом.
Я рідко так Тобі молюся,
Я рідко згадую Тебе,
На образ Твій я не дивлюся,
Люблю одного лиш себе…
Скінчив вже день свої турботи,
Накрила землю ніч-смола
І, ставши разом на коліна,
До Бога молиться сім’я.
“В ім’я Отця…” і все за чином:
Одні та інші молитви
Та наостанок: “Милий Боже!
Іще одну від нас прийми.