29 вересня 2016 року виповнилось 150 років з дня народження українського історика, громадський та політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського. З цієї нагоди у Львівській православній богословській академії відбулася студентська конференція на тему “Становлення української державності на початку ХХ ст.”, організована кафедрою церковної історії.

23 жовтня у Львівській православній богословській академії за участі митрополита Львівського і Сокальського Димитрія, ректора ЛПБА прот. Ярослава Ощудляка, ключара Свято-Покровського кафедрального собору прот. Павла Кочкодана, викладачів Академії та деяких священиків Львівсько-Сокальської єпархії відбувся вечір пам’яті, присвячений першому ректору Львівських Духовних Шкіл Преосвященному митрополиту Євсевію (Політилу).

5 березня у залі Вченої Ради КПБА відбуло перше засідання Інституту церковної історії, очільником якого є керуючий Львівсько-Сокальською єпархією УПЦ КП Високопреосвященніший митрополит Димитрій (Рудюк).

ХРАМИ святої великомучениці Параскеви-П’ятниці у Львівсько-Сокальській єпархії УПЦ КП

У рік 1087, за царя грецького Олексія Комніна і за патріарха Константинопольського Миколая Грамматика, під час княжіння на Русі Всеволода Ярославича в Києві і сина його Володимира Всеволодовича Мономаха в Чернігові, в грецьку область вторглися ізмаїльтяни як з одного, так і з другого боку моря. Вони пройшли всіма містами і селами, від Корсуня до Антіохії та Єрусалима; при цьому вони сікли чоловіків, жінок же і дітей брали в полон і спалювали будинки та майно. Церкви і монастирі опустіли, а міста перейшли під владу невірних. Тоді було спустошено і Мири Лікійські, в яких спочивало тіло святителя Миколая, тіло дороге і всечесне, що творило преславні чу¬деса. Преподобний цей муж міг би захистити град свій і Церкву від спустошення, але, з волі Божої, не чинив опору, кажучи: “Господи, бажане перед очима Твоїми сотворю”.

[1]Під час страшної загрози самому іс­нуванню українського народу, як окремої нації, під час жорстокої унії загорівся в Україні ще один блискучий світильник невгасимий, який тоді ясно горів і сві­тив на всю Західну Україну, — це був преподобний Іов Желізо. Жив і працював він у страшний і жорстокий час го­нінь на український народ від католиків та їхніх помічників уніатів, і він твердо й безбоязно боронив православну віру проти всяких наскоків уніатів, і цим прославився на всю Україну, а особливо на всю Волинь і Галичину. Усе своє дов­ге життя (1551-1651рр.) Іов горів і світив, як блискуча невгасима лампада Православ’я всього українського народу.

У курії львівського кафедрального Собору св.Юрія (УГКЦ) 31 січня 2011 року відбулась презентація книги Ігоря Скочиляса: «Галицька (Львівська) єпархія ХІІ – ХVІІІст.», у якій прийняли участь: правлячий єпископ Львівської єпархії УГКЦ Преосвященний архієпископ Ігор (Возьняк), вікарій правлячого єпископа УГКЦ Преосвященний єпископ Венедикт (Алексійчук), представники місцевої влади, різних конфесій та багато інших гостей, які цікавляться історією Львівської єпархієї.

Перелік храмів, посвячених на честь святителя і чудотворця Миколая у Львівсько-Сокальській єпархії УПЦ КП

У Львові три храми і два монастирі, можливо, княжої фундації, були віднесені принаймні до середини ХІІІ ст.: церква св. Миколая. Церква св. Феодора Тірона, Церква Воскресіння Христового та монастирі св. Онуфрія і св. Архістратига Михаїла. Низка грамот (у тому числі й фальсифікатів) кн. Лева, облятованих у судових книгах під час боротьби за поновлення та збереження прав і привілеїв кафедри у XV-XVII ст. засвідчує збереження в середовищі місцевого духовенства, шляхти та міщан пам’яті про князівські фундаційні традиції.