Сьогодні ми вільно сповідуємо свою віру і на власний розсуд обираємо той чи інший храм для віддання хвали Богові та спасіння своєї душі. Але серед нас, віруючих християн, є такі люди, які сумніваються у потребі відвідання храму Божого. Звернувшись до Святого Писання, ми побачимо, що Сам Господь Бог наш, Ісус Христос, Який Своїм життям на землі наочно показав нам, Його наслідникам, яким повинно бути наше життя, відвідував храм Божий, навчав у ньому (Ін.7;14), впорядковував буття храму (Мк.11;15-18; Лк.19;45-47) і давав податок на його утримання (Мф.17;24-27).

“Віддайте кесареве кесареві і Боже Богові” (Мф.22:21); віддай кожному своє. Звідси закон: не однобоко догоджай Богові, я  всяко, як догоджати можеш і повинен; всяку силу свою і всякий спосіб свій спрямовуй на служіння Богові. Сказавши: віддавай кесареве кесареві, Господь показав, що така дія угодна Йому.

Як шкода, що лише один день у році ми в особливий спосіб згадуємо Вас, любі і дорогі наші мами. Раз в році ми вітаємо Вас, раз в році говоримо багато гарних і врочистих слів, раз в році влаштовуємо для Вас свято — свято матері, день матері. Як шкода, що у сірій буденності свято матері не живе у наших серцях. У цей день ми будемо багато говорити про материнські струджені руки, ласкаві очі, чисті сльози, великі серця…

Палкі я шлю вітання й щирі,
що линуть до самих небес:
“Брати і сестри, майте віру –
наш Бог був в гробі і воскрес!”

Він витерпів жахливу страту,
за нас, за грішників страждав,
його весь люд підступно зрадив,
та Він нікого не прокляв.

“Учора поховано мене з Тобою, Христе, сьогодні встаю, коли Ти воскрес; учора розп’ято мне з Тобою, Сам прослав мене, Спасе, у Царстві Твоїм” (із канону Пасхи)

Перед нашими очима ще видніється Голгофа, ще чути крики юрби, пам’ять ще зберігає лик Розіп’ятого Бога… Своєю смертю Господь показує нам, як повинна проходити наша духовна боротьба, щоб радість Воскресіння, яка тепер наступила, була для нас повною.

“Воскресіння день, і просвітімось торжеством, і один одного обіймімо. Промовмо: “Браття”. І тим, що ненавидять нас, простім все, заради воскресіння, і так взиваймо: “Христос воскрес із мертвих…“.

Входячи у радість Воскресіння, ми єднаємося з усією повнотою Православ’я у палкому пориві серця перед пустим гробом, де лежало Тіло Христа Спасителя. Піснеспіви пасхальної Ранньої закликали нас: “Встаньмо рано на світанні і, замість мира, пісню принесімо Владиці, і Христа побачимо, правди Сонце, що всім освітлює життя“. І ми відгукнулись на заклик Церкви, ми вознесли до небес вічні і містичні слова: “ХРИСТОС ВОСКРЕС!”.

Втекло з припону козенятко
Й бродило тихцем у дворі,
Аж забрело отак в курятник,
Де півні чубились старі.

Було: тікай звідтіль щодуху,
Та його далі понесло,
Взяло й полізло в цю шумуху,
Щоб подивитись “хто кого”.

Без Тебе так самотньо, Боже:
Не гріє серце похоть-гріх,
Душа без святості не може,
Втомилась від марних утіх.

Без Тебе, Боже, темно-темно:
Не світить благості свіча,
Життя кудись біжить даремно,
Біжить до свого палача.

Грустит истерзанное сердце –
Невольный пленник черных дум –
И слезы больно льдом янтарным
Калечат помутненный ум.

Хоть силы нет, но верить надо,
Надежде воли не давать,
Горят костры при дверях ада,
Но не спешу я умирать.