Оптинські старці дозволяли під час келійної молитви поминати навіть самогубців, за яких за чотирнадцятим правилом Тимофія Олександрійського не звершується приношення в Церкві. Преподобний Амвросій Оптинський писав до однієї монахині: “За церковними правилами поминати самогубця в Церкві не слід. А сестра і родичі можуть молитися за нього келійно, як старець Леонід дозволив Павлу Тамбовцеву молитися за родича його.

Випиши цю молитву…і дай її рідним нещасного. Нам відомі приклади, що молитва старця Леоніда, багатьох заспокоювала та втішала і виявлялася угодною перед Господом”. Так подвижниця схимонахиня Афанасія розповідає, що вона тричі постилась і молилась 40 днів, прочитуючи кожного дня по 150 разів молитву “Богородице Діво, радуйся” за свого брата, будучи п’яним, повісився і одержала откровення, що за її молитвами брат був визволений від мук. Поминання померлих, через смирення та послушність Святої Церкви, перенесене на нашу келійну молитву, буде цінніше в очах Божих і відрадніше для померлих, ніж звершене в храмі, але з порушенням уставів церковних. Особлива увага повинна бути зверенена на творення в пам’ять про померлих милостині, яка за словами праведного Товита, спасає від смерти і не попускає зійти в темряву…(Тов.4,10). І старозавітні люди творили милостиню в пам’ять померлих, але тільки з деякими обмеженнями. Роздавай хліби твої біля гробу праведних, але не давай грішникам. (Тов.4,17). Оптинські старці радять давати милостиню тим хто потребує для полегшення вічних мук своїх близьких-самогубців.

О грехе самоубийства. Православный благовестник 2003.
Підготував студент ЛПБА Венгрин Микола