Різдвяний піст — останній багатоденний піст у році. Він починається 28 листопада і продовжується до 7 січня, триває сорок днів і тому називається в Церковному Уставі Чотиридесятницею, так як і Великий Піст. Так як заговини (запусти – нар.) на піст припадають в день пам’яті св. апостола Филипа (27 листопада), то цей піст називають Филиповим чи Пилипівка.

Встановлення Різдвяного посту, як і інших багатоденний постів, відноситься до древніх часів християнства. Вже з IV століття святі Амвросій Медіоланський, Філастрій, блаженний Августин згадують у своїх творах Різдвяний піст. У V столітті про древність Різдвяного посту писав свят. Лев Великий. Спершу Різдвяний піст тривав у одних християн сім днів, у інших — більше. На Соборі 1166 р., що проходив при Константинопольському патріархові Луці і візантійському імператорі Мануїлі, всім християнам було вказано зберігати піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів. Антіохійський патріарх Вальсамон писав, що “сам святіший патріарх сказав, що хоч дні цих постів (Успенського і Різдвяного) не визначені правилом, керуємося, однак, неписаним церковним Переданням і вказуємо поститись… від 15 дня листопада (за старим стилем)”, тобто від 28 листопада за новим стилем.

Різдвяний піст — зимовий, від служить нам для освячення останньої частини року. Святитель Лев Великий папа Римський пише: “Самé дотримання посту затверджене чотирма періодами, щоби протягом року ми зрозуміли, що безперестанно потребуємо очищення і що при розсіянні життя завжди потрібно намагатись нам постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тягарями плоті і нечистотою бажань”. За словами святителя Симеона Фессалонікійського, “піст Різдвяної Чотиридесятниці зображає піст Мойсея, котрий, постячи сорок днів і сорок ночей, отримав на кам’яних скрижалях накреслення слів Божих. А ми, постячи сорок днів, споглядаємо і приймаємо живе Слово від Діви, накреслене не на каменях, а втілене і народжене, і долучаємося до Його Божественної Плоті”.

У грудні Церква відзначає багато великих свят: Введення у храм Пресвятої Богородиці, св. вмц. Катерини, ап. Андрія Первозванного, св. вмц. Варвари, свят. Миколая Мирлікійського, Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. У ці дні ми, молитовно згадуючи пам’ять цих святих, сповнюємось духовної радості від їх неусипного заступництва. Саме через це згадана вище стаття називає Різдвяний піст “веселим постом”. І дійсно, за ділами благочестя, яким ми повинні посвячувати постові дні, дні посту наближаються до днів святкових. Слово Боже свідчить, що “піст… зробиться для дому Іудиного радістю і веселим торжеством” (Зах.8:19). Але пости все ж відрізняються від святкових днів і від буднів. У свята Церква закликає нас до подяки Богові і святим за благодійства, в пости — до примирення з Богом і участі в житті, стражданнях і смерті Спасителя і святих. Свята настроюють нас на духовну радість, надію, пости — до розчулення і сліз. Різдвяний піст встановлений для того, щоб ми до дня Різдва Христового очистили себе покаянням, молитвою і постом, щоб з чистим серцем, душею і тілом могли благоговійно зустріти Сина Божого, Який прийшов у світ, і щоб, окрім звичайних дарів і жертв, принести Йому наше чисте серце і бажання слідувати Його Вченню.

Справжній піст пов’язаний з молитвою, покаянням, зі стриманням від пристрастей і пороків, викоріненням злих діл, прощенням образ, з виключенням веселих і видовищних заходів, перегляду телевізора, різних гулянь, вечорниць, ворожінь тощо. Піст — не ціль, а засіб, засіб для смирення плоті і очищення від гріхів. Без молитви і покаяння піст стає лише дієтою.

У свята, відповідно до духовних веселощів, Церква благословляє трапезу багату, в пости — приписує помірне вживання їжі і пиття, і при цьому їжі не скоромної, а пісної. Існує п’ять ступенів суворості пості:

v     повне стримання від їжі;

v     суха їжа;

v     гаряча їжа без олії;

v     гаряча їжа з олією;

v     вживання риби.

Устав Церкви вчить, від чого слід стримуватись під час посту — “усі, хто благочестиво постить, суворо повинні зберігати устави про якість їжі, тобто стримуватись в пості від деяких страв, не як від скверних (нехай не буде цього), а як від непристойних для посту і заборонених Церквою. Продукти, від яких слід утримуватись в пості, це: м’ясо, сир, коров’яче масло, молоко, яйця, а іноді і риба, дивлячись на різницю святих постів”. Правила стримання, приписані Церквою у Різдвяному пості, такі ж суворі, як і у Петровому пості (“петрівка”). Окрім цього, в понеділок, середу і п’ятницю Різдвяного посту Уставом забороняється риба, вино і олія і дозволяється приймати їжу без олії (“суха їжа”) тільки після вечірні. У інші ж дні — вівторок, четвер, субота і неділя — можна приймати їжу з олією.

Риба під час Різдвяного посту дозволяється в суботу, неділю, великі і храмові свята, якщо вони припадають у вівторок або четвер.

Якщо свята припадають на середу чи п’ятницю, то дозволяється вживати вино і олію. Від 2 січня до 7 січня піст посилюється, і в ці дні навіть в суботу і неділю риба не благословляється.

Зрозуміло, що для дітей, старих і хворих людей, вагітних і годуючих жінок, людей, які важко працюють з благословення священика правила посту послаблюються: піст для людини, а не людина для посту. Основа посту — боротьба з гріхом через стримання від їжі. Сáме стримання, а не виснаження тіла, тому правила дотримання посту кожен повинен дотримуватись відповідно до своїх сил, до своєї підготовки до посту.

Але піст тілесний без посту духовного нічого не приносить для спасіння душі, навіть навпаки, може бути і духовно шкідливим, якщо людина, стримуючись від їжі, переймається усвідомленням власної вищості від усвідомлення того, що вона поститься. “Постячись, браття, тілесно, постімся і духовно, розірвавши всякий союз неправди”,— заповідує Свята Церква.

Назар Лозинський