Доцент ЛПБА Оксана Онищук взяла участь у відкритій дискусії
вересня 30, 2018  |  Автор: Назар Лозинський  |  Статті

21 9 150x150 Доцент ЛПБА Оксана Онищук взяла участь у відкритій дискусіїУ Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького відбулася дискусія «Жінка в Церкві: функції, місія і служіння». Модератором зустрічі була релігійна журналістка та доцент кафедри нових медій ЛНУ ім. Івана Франка Юліана Лавриш. Присутні змогли обмінятися думками та поставити запитання до запрошених гостей.

Розпочав дискусію о. Лука Михайлович, духівник УКУ: «В івриті «жінка» є словом однокореневим із «чоловіком». Біблія бачить жінку як таку, яка творить своєрідну всеєдність із чоловіком. Чоловік і жінка немовби знаходять своє віддзеркалення одне в одному. Правдивим дзеркалом жінки є чоловік. Вона покликана для того, щоб віднаходити себе в чоловіку. Коли ми це говоримо в сучасній культурі, це немов підкреслює, що жінка не є самодостатня. Насправді це не так. Помічниця в сенсі біблійному є взірцем Бога, який допомагає. Перш ніж чоловік є чоловіком, а жінка – жінкою, вони є людьми».

Отець вважає, що жінка, зокрема в Новому Завіті, набуває особливого образу. Він пояснює: «Біблія є книгою реалістичною. Ви побачите в ній і блудниць, і святих. Образ жінки є багатовимірний. Христа в найбільш кульмінаційні моменти оточували жінки». Дискусію викликав вислів апостола Павла про покору жінки чоловікові, який можна трактувати по-різному.

Серед спікерів була також с. Юстина Ольга Голубець, голова організації «Слід Життя». Сестра Юстина  розповіла про цю організацію, яка є першою пропозицією Перинатального Хоспісу в Україні. Вони підтримують подружжя, які впродовж вагітності зустрічаються з патологіями або вадами дитини, супроводжують батьків, які втратили дітей під час вагітності або після пологів.

«Ця тематика абсолютно не обговорена. Чоловік і жінка бояться спілкуватися про свою дитину, яку вони втратили. «Слід життя» є поруч із батьками, які проходять через це. Наш супровід не закінчується після смерті дитини. Він продовжується і надалі – відбуваються зустрічі з батьками» – підкреслила сестра.

До дискусії долучилася і Оксана Онищук, доцент Львівської православної богословської академії, кандидат філософських наук. Жінка вже понад  10 років працює в академії, тому розповіла про власний практичний досвід. Вона пояснила, що є багато стереотипів про те, чи жінки взагалі можуть ввійти в це середовище і як вони мають там поводитися, хоча викладання в духовному навчальному закладі нічим кардинально не відрізняється від викладання у світському виші.

Оксана Онищук згадує: «Якось одного священика запитали, що було б, якби жінки мали можливість ставати священиками. Він відповів, що, напевно, церква перетворилася б на тоталітарну секту. У цьому є частина правди. Є поняття «релігійні бабусі»: жінки, які вказують, як стояти, що одягати, як поводитися в церкві. Про «релігійних дідусів»  ми не знаємо. Якщо розглядати церкву як інституцію, то жінка себе реалізовує в багатьох аспектах: викладач, монахиня, настоятельниця монастиря, регент хору, богослов. У служінні Богу чоловіки і жінки мають однакову місію – обоження. Чоловіки очолюють Літургію, але без жінки, яка буде на цій Літургії, вона не зможе відбутися».

Складно бути жінкою церкві, але бути жінкою загалом також дуже важко. Про це розповіла Віта Якубовська, магістр морального богослов’я, кореспондент Католицького суспільно-релігійного часопису «CREDO»:

«Якщо діти погано виховані – то винна мама. Якщо вони щось не те зробили – то мама недодивилася. Якщо не складається кар’єра, – значить, ти забагато часу присвятила сім’ї і навпаки. Іноді жінки мусять докласти зусиль, щоб займатися тією справою, яка близька».

Пані Віта зазначила, що без жінки Церква не була б такою, як є. Ісус Христос зробив своєрідну революцію в сприйнятті жінки. В тогочасному суспільстві жінка ще несла тавро особи, через яку пройшов гріх. Ісус показав, що жінки мають бути шанованими, тому підпустив їх до Себе. Саме жінки залишилися під хрестом, коли Ісус вмирав, жінка першою побачила воскреслого Христа: «Ми часто йдемо на компроміс, бо вважаємо, що бути кращою – це уподібнитися до чоловіка. Ні! Бути кращою – це стати кращою версією  себе. Ми навчилися приймати чоловіків такими, якими вони є. Тепер маємо навчити чоловіків сприймати нас такими, якими ми є».

Власним досвідом також поділилася Олена Карнаух, заступник директора БО «Фундація Духовного Відродження» ЛА УГКЦ: «Коли ти є особистістю, маєш амбіції, є створінням Бога, то не важливо, чи ти чоловік, чи жінка. Питання в тому, наскільки стереотипно дивиться суспільство. В українському суспільстві жінка займає досить сильну позицію. Кожен має свою роль в Церкві, але в професійному плані це питання нашого розвитку, бачення цілей і розуміння того, до чого ти йдеш. За соціологічними опитуваннями в Україні рівень довіри до Церкви найвищий. Якщо ти презентуєш Церкву, то ти маєш це виконувати якнайкраще».

Серед присутніх у залі був також отець Петро Балог, який зазначив, що часом дискусія на цю тему загострюється. У слухачів виникло чимало запитань та думок, якими вони змогли поділитися.

За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу “Духовна велич Львова”

Стиль : vfxdude | © 2010-2018 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія