Безперестанно молися і проси помочі у Бога
Будь-яке зусилля наше без благодаті та помочі Божої не сильне. Сама людина повністю може розбеститися і себе погубити, але сама себе виправити і спасти не може без Бога. Може жити за плоттю, як човен вниз по ріці плисти, але проти плоті стояти і духовно жити – не може сама собою. Як судно проти бистрини річкової плисти само собою не може – треба його або гребцям, або вітру з вітрилом зрушувати, – так і людині в духовному житті та ділі спасіння надприродна і всемогутня Сила помагати повинна. Бо треба себе самого перемагати. Але як це зробити без сили Божої, яка одна все може? Таке от велике розтління природи нашої! До того ж диявол безперестанно на людину нападає і старається у гріх ввести і в свою сіть спіймати; спокуси світу оточують і всіляко зваблюють; так само і злий звичай чи звичка ваблять. Багато починають каятися і добре жити, але потім знову з доброго шляху відхиляються і розпускаються. І почати добре християнське життя, і жити з Богом і закінчити по-християнськи – без всесильної помочі Божої людина не може. Спокушений все це знає. Без мене ж ви нічого чинити не можете (Йн. 15,5). Тому на всяк час потребуємо помочі Божої. Заради цього, коли хочеш, християнин, благочесно жити, бути правдивим християнином і так спастися, безперестанно молися Богу і помочі від Нього проси старанно. Бог, за Своїм чоловіколюбством, як повелів нам молитися і всього добра у Нього просити, так і обіцяв нам те, що просимо подавати, особливо потрібне для спасіння нашого. Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють (Мт. 7, 7-8).
Знай, любий, що як птах без крил і воїн без зброї, так християнин без молитви. Молися ж старанно Господу і себе віддавай Йому в управління, і Він буде зі Свого чоловіколюбства виправляти та вести тебе до Вічного Життя і блаженства. Тільки й сам старайся і бережись; і Він, бачачи твоє старання, у всьому буде тобі помагати.
Божа благодать є життя душ наших: без благодаті Божої душа наша жива бути не може. Як тіло наше душею, так душа наша Божою благодаттю живе. Молися ж завжди і зітхай до Господа, щоб подав тобі благодать Свою і в ній би тебе зберіг. Благодаті Божої на кожну хвилину потребуємо. Заради цього часто зітхай з глибини серця: Серце чисте створи мені, а Боже, і дух потужний віднови в нутрі моїм. Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене. Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним (Пс. 51, 12-14).
Молитва не в тому тільки полягає, щоб стояти і кланятися тілом перед Богом і молитви написані читати. Можна і без того на всякий час і на всякому місці умом і духом молитися. Можеш ходячи, сидячи, лежачи, будучи в дорозі, за трапезою сидячи, в народі чи на самоті до Бога ум і серце зводити і так милості та помочі від Нього просити. Бог всюди і на всякому місці є, і всім двері до Нього відчинені, і доступ до Нього зручний – не так, як до людини, – і всюди і завжди за Своїм чоловіколюбством готовий нас слухати і нам помагати. Всюди і завжди і на всякий час, і у всякій потребі та випадку можемо до Нього з вірою та молитвою нашою приступати, можемо всюди умом говорити Йому: Господи, помилуй, Господи, поможи, та інше.
Будь уважним до помислів
Безпечніше не допускати ворога в дім, ніж допустивши з ним боротися.
Загашуй іскру, поки у вогонь не переросла, і вбивай ворога, поки малий.
Прагни до перемоги над собою
Нема славнішої перемоги, ніж перемогти самого себе.
Нема більшого переможця на землі, ніж той, хто сам себе перемагає і панує над своїми пристрастями.
Пристрасть подібна до пса. Як пес біжить за нами і женеться слідом, коли від нього втікаємо, а коли проти нього стоїмо і женемо його, сам втікає від нас, так і пристрасть: жене того, хто їй піддається і слухає її, – уступає тому, хто противиться їй.
Нема більшої перемоги – як перемогти свій гнів та обурення.
Як правильно ставитися до скорбот і спокус
Що в серці людському ховається, те спокуси та напасті виявляють. Спокуса подібна до “блювотних” ліків. Що у шлунку знаходиться, ліки показують. Так само, що всередині людини є, те спокуси і напасті виявляють. Святе Письмо та інші християнські книги показують розтління нашої природи, але в спокусах і напастях ми самою практикою пізнаємо це. Так, славолюбство – у позбавленні слави, сріблолюбство – у позбавленні багатства, заздрість – у благополуччі ближнього, гнів – в досаді пізнаються. Якщо впадеш у різні спокуси, християнин, знай: це все за допустом Божим буває на твою велику користь, щоб пізнав ти, що всередині серця твого ховається, і, пізнавши, будеш себе виправляти. Багато хто пестять себе і думають, що добрі, смиренні, лагідні, але в спокусі протилежне пізнають. Не журися в спокусах, але більше Богові дякуй, що Він цим тебе в пізнання себе привів і хоче тебе спасти. Неустанно молися і проси.
Як щастя зносить, так біда смиряє і до пізнання себе приводить людину.
Бог нас з любові, а не з гніву карає, тому і нам треба терпіти Його батьківське покарання не з гнівом і наріканням, а з любов’ю і вдячністю.
Гріхи наші, якими ми ображаємо доброту Божу, значно більші, ніж Боже покарання, яке б воно не було: завжди Бог, з великої Своєї милості, менше карає, ніж ми заслуговуємо.
Ми втішаємося і радіємо, коли лікар зціляє наше немічне тіло, хоч би й гірким та жорстоким лікуванням; ми дякуємо йому і відплату (нагороду) даємо йому. Тим більше радіти і від серця дякувати Богові нам треба, коли Він наші душевні немочі зціляє скорботами і напастями.
Про здоров’я і хворобу
Хвороба, хоч плоть твою мучить, але дух твій спасає.
Рідко буває, що в здоровому тілі здорова душа живе, а здебільшого і майже завжди – в немічному.
Здоров’я тіла відчиняє людині двері до багатьох забаганок і гріхів, але неміч тіла зачиняє.
О, хвороба, гіркі, але здорові ліки! Як сіль від гнилості м’ясо та рибу охороняє і не дає зароджуватися хробакам в них, так і всяка хвороба зберігає дух наш від гнилості та тління духовного і не допускає пристрастям, як хробакам душевним, зароджуватися в нас.
В терпінні стяжається душа
Зведи умні очі в Небесні місця і оглянь там всіх жителів – жодного не знайдеш, хто би не прийшов туди шляхом терпіння.
Християнська перемога полягає не у помсті, а у лагідності та терпінні.
Без смирення нема спасіння
Шлях смирення низький, але до високої батьківщини – Неба веде. Якщо хочеш досягти цієї батьківщини, цим шляхом іди.
Правдиво смиренний засмутитися і гніватися від докору не може, тому що вважає себе гідним всякого приниження.
Ледарство – причина багатьох зол
Не повинен ти в ледарстві жити, а повинен в трудах благословенних вправлятися. Тому що ледарство всьому злу причина, і хто в ледарстві живе, безперестанно грішить. (Від цієї вимоги звільняються немічні і престарілі люди, які трудитися не можуть.)
Ні до кого зручніше диявол не приступає, як до того, хто живе у ледарстві та лінощах.
Будь обачним при виборі кола спілкування
Вкрай остерігайся будь-яку людину словом чи ділом образити, бо це – важкий гріх. Коли людину ображають, то ображають і Бога, Який людину любить. Не може образа людини бути без образи Бога. Хто проти людини згрішить, той і проти Бога згрішить. Важко це, як сам бачиш. Якщо ж образиш ближнього твого, то негайно смирися перед ним і проси у нього прощення, щоб не підпасти під праведний суд Божий.
З кожною людиною обходься не підлесливо, а просто, як сам з собою. Яким зовнішньо їй з’являєшся, таким і всередині будь. І що їй говориш, те має бути і на серці твоєму. Бо лестощі й підступництво є діла пагубних людей, і в серцях їхніх диявол живе, який лестощів й підступництва їх навчає на приваблювання наше. Бережись лукаво і підступно з ближнім поступати, щоб не дати в серці твоєму місця дияволу, бо заволодіє тобою, і поведе тебе, як полоненого.
Як спілкування з добрими є така школа, в якій без книг навчається людина філософії християнської, тобто, чесного життя, так спілкування зі злими (навпаки) буває причиною крайнього розбещення.
Бережись обмовника, як бережешся людини, зараженої моровою виразкою, щоб і самому від неї не заразитися і не загинути.
Підлесливий на язику мед, а в серці жовч носить – словом мир обіцяє, а ділом меч готує.
Шукай усамітнення
Як в тихій і чистій воді краще сонце відображається, ніж у збуреній та схвильованій, так і вічне і духовне сонце Бог – краще в тиші та спокої вірою та умним оком пізнається, ніж у неспокої та людських розмовах.
Усамітнене перебування збирає духовний скарб, а відлучення будь-куди марнує.
На забави і бенкети ходити остерігайся. Дуже важко, на них бувши, совісті не вразити. Не таким вже додому вернешся, яким з дому вийшов: бережись же. Нема нічого кращого і спокійнішого, ніж дому свого триматися. Чого око не бачить і вухо не чує, те і в серце не буде вдаряти. Думки добрі і Богу угодні нічим так не збуджуються, як усамітненням та мовчанням. Яке добро в домі та усамітненні збереш, те між людьми розгубиш.
Якщо потребу маєш з дому вийти і до людей піти, будь уважним до себе і серце своє бережи. Всюди уявляй Господа Бога твого перед собою, і страх Його святий, як свічка, нехай буде перед тобою. Куди не підеш і де не будеш, всюди Бог з тобою, і все твоє знає, і бачить діло, і чує слово. Бережи ж себе всюди.
В чому полягає любов до ближніх?
Якщо любиш Бога то треба любити й того, кого Бог любить, тому що коли ми любимо когось, то любимо й того, кого люблений нами любить.
Якщо ближній і недостойний любові твоєї, на твою думку, то достойний її Бог, Якого він є раб і Якого образ на собі носить, достойний Христос, Який Кров Свою за нього пролив.
Починаючи діло – міркуй
Яке діло починаєш, думай, чи не суперечить воно совісті та Закону Божому і чи тобі справді корисне. Якщо з Законом Божим згідне, починай і роби; якщо суперечить, відвернися від нього, щоб не потрапити в сіті ворога, який завжди шукає, як впіймати людину. Не все для тебе корисно, що здається корисним, але те тільки, що зі здоровим розумом і словом Божим згідне.
В починанні всякого діла призивай ім’я Господа Бога твого. Приступай з молитвою, щоб поміг тобі Господь почати і звершити. І з того видно, що нічого не має християнин робити, що Закону Божому суперечить, а тільки те, що згідне з ним.
Що люди роблять, те нерозважно не наслідуй; від нерозважного наслідування люди псуються і розбещуються, і час від часу збільшується зло, і бідніє благочестя. Будь уважним до того лише, чого слово Боже навчає.
Тим, хто прагне збагачення та слави
Тих християн, які бажають і шукають збагачення, честі та слави, не наслідуй. Такі забули, що Христос, Син Божий, за них помер і постраждав, і до Вічного Життя стражданням та смертю Своєю двері відкрив, і до того їх покликав. Видно, що вони того тільки бажають і шукають, що бачать, а чого не бачать, того не бажають і не шукають. Вони щодня, як Адам в раю, до забороненого дерева руки простягають, і з нього на біду свою їдять, і так серцем від Бога відступають. Не наслідуй таких християн, але до вічних благ вірою та серцем прагни.
Порівняй час із вічністю, теперішнє – з майбутнім і живих людей – з мертвими, і так просвітиться ум твій, і сам довідаєшся і визнаєш, що погано ті роблять, які збирають скарби для себе, а не в Бога багатіють (пор.: Лк. 12, 21). Всі померлі світ і зі світом все залишили – залишиш і ти. Тільки благочестя з нами у вік майбутній відходить; будь же благочестивим до кінця і лише благочестя за правдивий скарб вважай.
Розкоші, як морової виразки, бережись. Вона дуже душу християнську розслаблює: чуже красти, людей ображати і від подавання милостині, що вимагається від християнина, руку стримувати навчає. Розкіш, як черево, ситості не знає і, як пучина, все добро пожирає.
Тіла свого одягом не прикрашай, як це у звичаях в декого, але одежа твоя нехай буде таким, що подобає званню. Християнин повинен душу прикрашати, а не тіло. Краса душі є образ Божий в ній, за яким створені ми: цієї краси шукай.
Серце людське ніяким тимчасовим благополуччям не може задовольнитися. Чим більше багатства, слави, честі, тим більше і бажання до них росте.
Яка користь – валізи мати, багатством наповнені, а душу мати ліниву (до чесноти)?
Убогий той багач, який всередині не має скарбу душевного, хоч б зовнішнє і все мав.
Розрізняй благословення і клятву
Коли хочеш їсти чи пити, призивай ім’я Господнє і проси від Нього благословення на їжу та пиття твоє, кажучи: “Господи, благослови”. І думай при цьому, що ти добро Господа твого хочеш вкушати і насолоджуватися ним. Бо все – Боже добро, як вище сказано. Господня є земля, її повнота (Пс. 24,1). Якщо ж хтось від крадіжки і неправди свій маєток має, то тут клятва (прокляття), а не благословення, і ім’я Боже тут призивати не годитися. Також і тим, які хочуть впиватися вином, ім’я Боже призивати не треба, бо пияцтво заборонене Богом.
Якщо неправдою зібраний маєток маєш, роздай його на бідних, щоб не звинуватив він тебе при Другому приході Христовому. Наслідуй в цьому ділі Закхея митаря, якого Христос за приклад всім поставив. Краще в убогості жити, ніж в багатстві неправедному. Обери ж краще і у злі зібране роздай. Якщо зробиш це, віруй Господу: не залишить тебе і подасть потрібне для життя твого. Він і пташок не залишає і годує, і про всі творіння дбає.
Положення зобов’язує
Сан чи честь для християнина є ярмо, на нього накладене, яке має носити на славу імені Божого і для користі ближнього.
Якщо багатство маєш, бережись до нього серце своє прикладати, щоб не відступити так серцем твоїм від Бога: Не можете служити Богу і мамоні (Мт. 6, 24). Так само бережись на забаганки та на розкіш марнувати Боже добро. Дано воно тобі від Бога не заради тебе одного, але й заради інших людей. Пам’ятай, що ти будівничий, а не пан добра: Господня є земля, її повнота (Пс. 24, 1). Будь же вірним будівничим Господа твого, а не марнотратом майна Господнього, і сам помірковано задовольняйся, і дякуй Творцеві усього добра, і вбогим людям уділяй. Без відповіді будуть і засоромляться на суді Христовому всі ті, які, як сторожа, бережуть майно своє, і ті, які на забаганки і розкіш тратять його. І ти того бережись, щоб не бути зі злим рабом осудженим.
Багатий не є господар багатства, йому від Бога даного, а прикажчик і витратник, який Господу звіт має подати свого часу. Бо ніхто нічого зі собою не приніс у світ, крім тіла нагого, і тому нічого свого не має, але все, що має, Боже є добро.
Будь милостивим і щедрим до вбогих. Багато маєш – багато й давай, мало маєш -мало й давай, але давай щедро. Милостиня судиться не за кількістю милостині, але за щедрістю того, хто дає: Бог любить того, хто дає радо (2 Кор. 9, 7). Даєш нині в руки жебраків та убогих, а з рук Христових сторицею приймеш. Давай же, не бійся, не загине дане, вірний Той, Хто обіцяв.
Багатство людині або шкодить, або помагає: приносить користь, якщо за волею Божою витрачаєш; шкодить, якщо не так, як належить, його використовуєш. Будь же вірним будівничим майна Господнього, людино, і правдиво багатим будеш.
Продавцям
Багато, продаючи товар свій, і совість свою, і з совістю душу, і вічне спасіння продають і купують собі вічну загибель. Такими є ті:
1) які продають гнилу річ за здорову і погану за добру;
2) які продають одну річ за іншу, як от: куницю за соболя, кришталь за алмаз та інше;
3) які продають всяку річ дешеву за дорогу;
4) які мішають воду у вино і пісок чи інше щось важке у сіль, щоб більше важила;
5) сюди входять і ті безсовісні продавці, які за товар свій більшої ціни вимагають, ніж він вартує, бо так задумують у серці своєму покупця обдурити. Гірші від цих є ті беззаконні продавці, які в неправді клянуться і святе й страшне ім’я Боже в неправді призивають. Усі вищеназвані продавці і тим подібні грішать проти заповіді Божої: не вкради. І стільки вони крадуть, скільки товарів своїх так безсовісно продають; і якщо від цього злого діла не відстануть, і не покаються, і не виправляться, то як хижаки і злодії з’являться на Суді Христовому і за ділами своїми приймуть. Озирнися ж, християнин, що і як продаєш, щоб не вічне своє спасіння продати. Коли щось продаєш, бережи совість твою всюди і у всьому, щоб не погубити і душу твою, втративши добру совість.
Покупцям
Коли продавець правильну ціну вимагає за товар, покупець вже не повинен зменшувати її, а давати потрібну ціну. І в продавці, і в покупці має бути християнська простота та істина: без неї будь-яке діло поганим і непотрібним буде.
Про обов’язок начальників
Треба спочатку навчитися собою володіти і керувати тому, хто хоче іншими володіти та керувати, і самому спочатку навчитися робити те, що хоче іншим наказувати.
Честь змінює характер людський, але рідко на кращий: багато було б святими, якби не були в честі.
Часто буває, що честь людині – як безумному меч, яким і себе, й інших вбиває. Високе дерево усякому вітру піддається, і коли падає, то багато дерев малих, біля себе, сокрушає. Так і начальник багатьом спокусам піддається, і падіння його далеко чути і спокусу подає. Начальник грішить – і всі про це знають. Не шукай же, любий, честі й начальства, але звання очікуй.
Коли відчуєш гнів у серці своєму на підначального, то бережись у гніві словом й ділом наказувати, а зачекай, поки гнів вгамується: у гніві не зможеш по-християнськи наказувати, але багато зробиш непристойного християнам, про що хоч і будеш потім шкодувати, але вже не повернеш, що зроблено чи сказано. Гнів, як буря, все сокрушає, чи як вогонь, все поїдає. У гніві ніякого добра не може людина зробити, бережись же у гніві наказувати.
Пам’ятай, що ти християнин і над християнами начальствуєш. Християни всі брати є між собою. Христос Господь не соромиться християн братами називати, як це бачимо в Святому Письмі. Тим більше проста людина, хоча й начальник, повинен християн за братію мати і так їх і називати. Бережись же підначальних твоїх зневажати. Знай, що між ними є святі та вибрані Божі.
Про обов’язки подружжя
Як чоловік, так і жінка в подружжя мають вступати з добровільного бажання та згоди, тому й священик при вінчанні обох запитує, чи волею і чи зі згоди в подружжя вступають. Подружжя без згоди обох осіб твердим бути не може, і священики, бачачи незгоду когось і вінчаючи, тяжко грішать і підпадають під справедливе покарання, тому що від цього всяке зло в подружжі буде.
Хто добровільно вступив у подружжя, повинні один одному любов та вірність берегти до кінця життя.
Ні чоловік жінку, ні жінка чоловіка не повинні залишати до смерті, але, як обіцяли і згодилися, нерозлучними бути до кінця.
Чоловік і жінка повинні мати за основу любові своєї доброчесність, а не пристрасть. Тобто, коли чоловік в жінці своїй побачить якийсь порок, повинен бути поблажливим до ней, і жінка повинна в тому коритися своєму чоловіку; рівно й жінка, коли побачить якийсь порок в чоловіку, повинна його перестерігати, і він повинен її слухати. Таким чином любов їхні буде вірна і неперервна, і вони взаємно, склавши щастя один одного, нагороджені будуть доброчесністю і благополуччям своїх дітей, і благословення Боже на них спочине.
Апостол каже до одружених: Жінка не має влади над своїм тілом, лише – чоловік; так само й чоловік не має влади над своїм тілом, лише – жінка. Не ухиляйтесь одне від одного, хіба що за взаємною згодою, до часу, щоб вам віддатися молитві (1 Кор. 7, 4—5).
Коли чоловік і жінка одної і доброї вдачі будуть, то подружжя буде благополучне і прекрасне, бо завжди у них буде однодумність, згода та мир, в чому велике полягає благополуччя. Але оскільки сатана, ворог душ людських, і у добрих союз любові та згоди старається розірвати, то повинні чоловік та жінка один одному у немочах, які трапляються, прощати і любов’ю один одного терпіти – так згода і мир зберігаються.
Батьківський обов’язок
Ти називаєшся батьком дітей своїх за плоттю, будь батьком їхнім і за духом.
Умів ти дітей своїх народити, умій же й виховати їх, як належить, щоб достойно носити ім’я батька.
Пам’ятай про смерть
Смерть невидимо за нами ходить, і кончина тоді постигає, коли не очікуємо, і там постигає, де не очікуємо, і так постигає, як не очікуємо. Будь же завжди у покаянні, на всякий час і всюди будь готовим до відходу. Раб розумний завжди чуває і очікує, коли покличе пан його; чувай та очікуй і ти, коли покличе тебе Христос, Господь твій. Кличе ж кожного через смерть: будь завжди в житті твоєму таким, яким бажаєш бути при смерті. Живи завжди благочестиво і зі страхом та трепетом спасіння своє твори, всюди і завжди обачно поступай і бережись, щоб спасіння вічного не втратити, яке Христос, Господь наш, Кров’ю і смертю Своєю нам придбав, і так блаженно помреш.
Бажають люди довго жити – ти, християнин, бажай блаженно померти!
Хтось спати на одрі ляже увечері, а вранці на одрі смертному кладеться.
У трьохаршинному місці помістяться й ті, які цілим світом незадоволені були.
Покинь шукати суєту, поки вона тебе не покинула.
святитель Тихон Задонський
підготував прот. Роман Великий