“І сказав Каїн Господу Богу: покарання моє більше, ніж можна знести” (Бут.4:13). Чи можна було так говорити перед обличчям Бога, суворого, звичайно, у правді, але і завжди готового милувати того, хто щиро кається? Заздрість затьмарила здорові поняття, обдуманий злочин зробив закостенілим серце, і ось Каїн грубо відповідає Самому Богу: хіба я сторож братові моєму? (Бут.4:9). Бог хоче пом”якшити його кам”яне серце молотом суворого суду Свого, а він не піддається і, замкнувшись у своєму огубінні, піддається тій участі, яку приготував собі заздрістю і вбивством. Дивно те, що після цього він жив, як і всі, мав дітей, влаштовував сімейне життя і мав життєві стосунки; а печать відлучення і відчаю лежала на ньому. Отже, це справа внутрішня, котра звершується в совісті, із усвідомлення своїх стосунків до Бога, під дією діл, що обтяжують її, пристрастей і гріховних навиків. Нехай же слухають це сьогодні особливо! Але разом із тим нехай воскресять віру, що немає гріха, який би переміг милосердя Боже, хоча на змягшення серця, звичайно, будуть потрібні і час, і праця. Але ж – або спасіння, або загибель!