Лиш Бог вартує наших сліз,
а ми над тінями їх ллємо,
за марева і сни життя
вбиваєм, брешемо, крадемо…

Лиш Бог вартує наших слів,
а ми їх сієм, сієм, сієм,
полову й кукіль – наш врожай -
за вітром звиклости розвієм.

Лиш Бог вартує наших душ,
сердець вартує і звитяги,
вартує подвигів і жертв,
безкомпромісної відваги…

Лиш Бог вартує, лише Бог…
вартує, та не вимагає,
одного хоче Він від нас -
лише любові Він чекає.

диякон Назарій Лозинський