Уся повнота Львівської православної богословської академії засилає найщиріші вітання у далеку Грецію, на святу гору Афон, де із паломницькою поїздкою перебуває ректор Академії митр. прот. Ярослав Ощудляк, який сьогодні, 7 листопада, святкує своє 60-ліття.
У цей день, дорогий отче ректоре, Ви маєте унікальну нагоду принести до стіп Божої Матері, Ігумені Афонської, усі свої скорботи, усі печалі, розчарування і втрати, які переслідували Вас тернистими стежками життя. Цей шлях був дуже непростим: навчання у Ленінградських Духовних Школах, викладацька практика і священиче служіння у період войовничого атеїзму, пастирський подвиг, мужність, вірність Святому Православ’ю і, не побоїмось сказати, сповідництво своєї віри у часи жорстоких міжконфесійних конфліктів, бичування, знущання, осміювання і особиста Голгофа… Але навіть найчорніша темрява розвіюється від вогника найменшої свічки. І у Вашому житті таких вогників було багато: Ваша сім’я, вірна паства, студенти Львівських Духовних Шкіл, одним із засновників та очільників яких Ви були.
На Ваших плечах вже більше 20 років міно стоїть твердиня православної духовної освіти Галичини – Львівська православна богословська академія. Безперечно, одна людина не вирішує нічого, одна людина нічого зробити не може. Вершити великі благі діла може тільки колектив. Ви прекрасно розумієте цю просту життєву істину і тому завжди до нашої академічної спільної добирали достойних ділателів. Це риса справжнього керманича!
Але є ще одна риса, без якої Ви б ніколи не могли бути добрим пастирем і добрим ректором. Це – молитовність. Знаємо, що без молитви Ви не уявляєте свого життя. Знаємо, що у Ваші розмові із Богом завжди лунають прохання за родину, за студентів і викладачів нашої Академії, за своїх парафіян і найголовніше, за тих, хто ненавидить Вас і творить Вам напасті. Ви молитесь за друзів і за ворогів, за близьких і за чужих, за живих і за померлих. Тому Бог ніколи не покидає Вас, Він чує Вас і у відповідь очищає серце від сумнівів, від розпачу, від болю, що так часто дарує життя.
У сьогоднішній погожий осінній день зичимо Вам, Всечесний отче, того, чого ніколи не буває забагато – міцного здоров’я. А до цього – Божого, справжнього спокою і миру, повноти духовних, душевних і тілесних сил, витривалості у боротьбі, міцності у вірі, невгасимості у любові. Нехай, за словом Божим, Ваші вороги втікають від Вас десятьма дорогами (Втор.28:10), а друзі розділяють тягарі і хрести життя. Нехай Божа благодать, що спочила на Вас через рукопокладання архієрейське, умудряє і настановляє у важких ситуаціях, а Божі ангели несуть Вас на своїх руках до омріяних цілей від сили в силу.
На многая Вам і благая літа!