Оповідання про перенесення мощей святителя Миколая Мирлікійського
травня 22, 2011  |  Автор: Назар Лозинський  |  Місяцеслов, Статті, Церковна історія

перенесення мощей Оповідання про перенесення мощей святителя Миколая МирлікійськогоУ рік 1087, за царя грецького Олексія Комніна і за патріарха Константинопольського Миколая Грамматика, під час княжіння на Русі Всеволода Ярославича в Києві і сина його Володимира Всеволодовича Мономаха в Чернігові, в грецьку область вторглися ізмаїльтяни як з одного, так і з другого боку моря. Вони пройшли всіма містами і селами, від Корсуня до Антіохії та Єрусалима; при цьому вони сікли чоловіків, жінок же і дітей брали в полон і спалювали будинки та майно. Церкви і монастирі опустіли, а міста перейшли під владу невірних. Тоді було спустошено і Мири Лікійські, в яких спочивало тіло святителя Миколая, тіло дороге і всечесне, що творило преславні чу¬деса. Преподобний цей муж міг би захистити град свій і Церкву від спустошення, але, з волі Божої, не чинив опору, кажучи: “Господи, бажане перед очима Твоїми сотворю”.

Але Господь наш Ісус Христос не міг допустити, щоб мощі святителя спочивали в спустошеному місці і ніким не славилися, за сказаним у Писанні: “Нехай звеличаться пре¬подобні” (Пс.149,5); і ще: “Слава буде всім святим Його” (Пс.149,9).
У граді Барі, що належав тоді норманам, жив один пресвітер, христолюбивий і праведний. Йому явився уві сні святий Миколай і сказав: “Іди й скажи громадянам і всьому собору церковному, щоб вони пішли в град Мири, взяли мене звідти і поклали тут, бо я не можу перебувати там, у спустошеному місці. Така воля Господа”.

Сказавши це, святитель зник. Прокинувшись уранці, пресвітер розповів усім про своє видіння. Вони зраділи і сказали: “Нині звеличив Господь милість Свою на людях Своїх і на граді нашому, бо сподобив нас прийняти угодника Свого, святого Миколая”.
Вони негайно вибрали зі свого середовища мужів побожних і богобоязливих і відправили їх на трьох кораблях по мощі святителя. Удаючи з себе людей, які їдуть торгувати, ті мужі навантажили свої кораблі пшеницею і вирушили в дорогу.
Припливши в Антіохію, вони продали пшеницю і купили все, що було потрібно. Тут вони дізналися, що венеціанці, які перебували там, хочуть їх випередити і взяти мощі святого Миколая. Негайно баряни з поспіхом вирушили в Мири Лікійські і причалили до міської пристані. Задумавши справу на спасіння собі і граду своєму, озброїлися й увійшли до церкви святого Миколая. Тут побачили чотирьох ченців і запитали їх, де спочивають мощі святого Миколая. Ті показали їм місце раки.

Баряни розкопали церковний поміст і знайшли раку, повну мира. Миро вони вилили в сосуд, а мощі святого віднесли на корабель і відплили. Двоє ченців залишилися в Мирах, а двоє супроводжували мощі святого Миколая. Відправилися вони з града Мири 11 квітня, а прибули в град Барі 9 травня, у неділю ввечері. Побачивши тих, що прибули з міста Мири з мощами святого Миколая, всі жителі міста Барі, мужі і жони, від малого до великого, вийшли назустріч святителю зі свічками і фіміамом, прийняли мощі з радістю і великою честю і поклали їх у церкві святого Іоанна Предтечі біля моря.

Багато чудес творили тут мощі святителя. Прибули вони в Барі в неділю ввечері і вже у понеділок вранці зцілили сорок сім хворих, чоловіків і жінок, одержимих різними недугами: у одного боліла голова, у другого очі, у третього — руки, ноги, серце, а то й усе тіло страждало від духів нечистих. У вівторок зцілилися двадцять двоє хворих, а в середу — двадцять дев’ять. У четвер рано-вранці святий Миколай зцілив глухонімого, який хворів уже п’ять років. Потім святитель явився одному благочестивому ченцю й сказав: “Отже, волею Божою, прийшов я до вас у цю країну, в день недільний, в годину дев’яту, і ось сто одинадцять чоловік зцілені мною”.

І ще інші чудеса протягом усіх днів творив святий Миколай, подібний до джерела, що виточує без кінця. І багато дарів приносили святому — золото, срібло та дорогоцін¬ний одяг. Бачачи преславні його чудеса, громадяни сповнилися надзвичайною радістю, побудували велику і прекрасну церкву в ім’я святителя і чудотворця Миколая і викували для мощей його раку срібну позолочену. На третій рік після перенесення мощей з Мир Лікійських вони послали до Римського папи Урбана, просячи, щоб він прибув у Бари зі своїми єпископами і зі всім церковним кліром для перенесення мощей святого Миколая. Папа прибув у супроводі єпископів і кліру; вони вклали мощі святого в срібну раку, потім єпископи і вельможі перенесли її в нову, велику церкву і поклали у вівтарі 9 травня. Перенесли вони і старий гріб святителя, в якому його привезли з Мир, поставили гріб у церкві і поклали в нього частину руки від мощей святого. Багато людей приходили і поклонялися святому, цілуючи мощі його і раку. Римський папа Урбан, єпископи і всі громадяни учинили того дня велике свято і прославляння святого, яке творять і досі. У ті дні вони втішилися їжею і питвом і, роздавши щедру милостиню убогим, повернулися в доми свої з миром, славлячи і хвалячи Бога і святого угодника Його Миколая.

За книгою:  Житія святих (вибрані) українською мовою.- т.3 (травень-червень).- К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2007.- С.249-252.

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑