Дмитріївська поминальна субота. Ап. Якова, брата Господнього.

Звершується поминальна служба Димитріївської поминальної суботи з службою рівноап. Аверкію та службою Октоїха. Служба ап. Якову переноситься на 4 листопада, так як устав не дозволяє звершувати славословні служби з заупокійними. На відмінну від М’ясопусної та Троїцької поминальних субот, Димитріївська не має такого ж важливого значення. Це звичайна суботня служба про яку говориться в 14 галаві Типікона. Вона повинна звершуватися в кожну суботу за виключенням днів пам’яті святих, яким служиться бдіння, полієлей. І хоч дана вказівка ігнорується на протязі всього богослужбового року, все ж ця заупокійна служба, наканоні пам’яті вмч. Димитрія Солунського (8 листопада), утвердилась в богослужбовому річному крузі як обов’язкова завдяки авторитету св. блгв. кн. Димитрія Донського, який за переданням встановив особливе поминання воїнів, що загинули на полі бою.

Рівноап. Аверкія, єп. Ієрапольського. Свв. семи отроків Ефеських. Казанської ікони Божої Матері.

Звершується всеношне бдіння в честь Казанської ікони Божої Матері разом з славословною службою ап. Якова (з 5 листопада). Службо свв. отрокам переноситься на повечір’я. Октоїх не співається.

9-й час.

На великій вечірні «Блажен муж» – 1-й антифон.
На «Господи взиваю» стихири на 8: Богородиці гл. 4-й і гл. 8-й – 5 і ап., гл. 4-й – 3. «Слава» – ап., гл. 6-й, «І нині» – Богородиці гл. 8-й.

Артемій був родом з Єгипту, відбував військову службу при великому царі Константині і при Константі, його сині, а при Юліяні Відступнику постраждав за Христа.
Констант почувши від одного єпископа , що в Ахаї поховано тіла апостолів Андрія та Луки, покликав достохвального Артемія і послав його взяти святі мощі та перенести в Царгород.

Прп. Іларіона Великого.

Шестирічна служба прп. Іларіону звершується зі службою Октоїха.

9-й час.

На вечірні кафізма 18-а.
На «Господи взиваю» стихири прп., гл. 4-й – 6. «Слава» – прп., гл. 2-й. «І нині» – Богородичний Мінеї, гл.той же.

Багато людей, які прожили життя, шукають у собі спокою, а його нема, шукають виправдання — а воно не знаходиться. Аналізують і все сходиться до одного — колись були допущені помилки. Але як усе поправити, залагодити, стерти, забути? В такому разі багато людей обирають собі єдиновірний шлях — до Церкви, до святої Сповіді.
У молодих літах (чомусь так є), багато не слухається вмовлянь, застережень, порад своїх; батьків і свого внутрішнього голосу — голосу серця, душі.

Вмч. Артемія.

Шестирічна служба вмч. Артемію звершується зі службою Октоїха.

9-й час.

На вечірні кафізма 18-а.
На «Господи взиваю» стихири вмч., гл. 4-й – 6. «Слава» – вмч., гл. 2-й. «І нині» – Хрестобогородичний Мінеї, гл.той же.

Питання про відношення пророків до обрядового закону Мойсея не залишене без загальнобогословського інтересу і значення. Воно у своєму змісті зачіпає два найважливіші елементи історичного життя народу Божого, що визначали собою хід його історії і що повідомили його той винятковий, привілейований стан, який займав Ізраїль серед інших народів старовини, а саме: закон Мойсея, який ввійшов в основу старозавітної теократії, і пророцтва, які направляли і тлумачили кожен крок Ізраїля згідно з ідеєю його історичного призначення.

Прор. Йоіля. Мч. Уара і з ним сім вчителів християнських.

Служба святим не має святкового знака і звершується з службою Октоїха.

9-й час.

На вечірні кафізма 6-а.

Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол з 70-ти, сподвижник святого апостола Павла , лікар з освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі.