«Величаємо тебе життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Святий, бо ним Ти визволив нас із неволі ворожої»
Ці слова, дорогі брати і сестри, сьогодні лунають у всіх православних храмах. Шанування Хреста розпочалось, ще за часів апостольських, про це свідчить апостол Павло: «А я не бажаю хвалитися нічим, хіба тільки Хрестом Господа нашого Ісуса Христа» Побожно шануючи Хрест Господній всі християни моляться: « Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє Славимо».

Напередодні Свята Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього ввечері у понеділок 26 вересня 2011 року Високопреосвященний митрополит Львівський і Сокальський Димитрій очолив відправу всенічного бдіння з чином Воздвиження Животворчого Древа Господнього у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Львова.

Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Постовий день.

Давній православний звичай воздвигати Хрест Христовий, який і дав назву святу, належить до IV ст.
Для чину Воздвиження рекомендується особливий, спеціально призначений для цього Хрест, який не буває у вжитку в інші події року. Краще всього, якщо Хрест буде великого розміру, дерев’яний, щоб самим своїм матеріалом нагадати про те Дерево, на якому був розп’ятий Христос.

9-й час.

Від імені ректорату,  професорсько-викладацького складу, адміністрації, студентів Львівської православної богословської академії редакція сайту вітає викладача та голову прес-служби ЛПБА Назарія Ігоровича Лозинського з днем народження.

У 26-му своєму псалмі св. Давид говорить: “Одного просив я у Господа, цього тільки шукаю, щоб перебувати мені в домі Господньому усі дні життя мого, бачити красу Господню і відвідувати храм Його” (Пс.26:4). Якщо храм викликав в людському серці таку любов до себе, цей храм, в якому ще не перебувала благодать Святого Духу, то що говорити про наш православний храм? Адже після свого встановлення православний храм помазується святим миром, через яке йому відкривається Божественна благодать, окроплюється святою водою.

Передсвято Воздвиження Чесного Хреста. Пам’ять оновлення храму Воскресіння в Єрусалимі. Сщмч. Корнилія сотника.

Служба Оновленню і сщмч. Корнилію славословна звершується разом з службою передсвята Воздвиження.

9-й час.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі у Христі брати і сестри! Сьогодні Святе Євангеліє розповідає нам важливу Божественну істину, яку ми повинні не тільки знати, але і втілювати в своєму житті. Одного разу до Спасителя підійшов один законник і запитав Його, яка найбільша заповідь у Законі. Господь відповів йому, що перша і найбільша заповідь у Законі є: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.( Лк. 10,27; Мф. 22,40).

В останні роки перед Другою світовою війною і в роки самої війни, в зв’язку з сильним обрядовим рухом за поворот до нашої церковної старовини, щораз частіше, усно й письмово, авторитетно заявлялося греко-католицькою ієрархією, що ми під літургічним поглядом (беру в ширшому розумінні, як усяке богослуження) вертаємось до обряду першої половини XVII cт., тобто до обряду часів перших десятків унії на Україні, до обряду часів київського митрополита Петра Могили. Тоді уніати і православні служили однаково, а уніати, як відомо, ще навіть не згадували в богослуженнях папи.

Та тут же виявилась велика розбіжність у поглядах на те, що саме вважати в обрядових справах «могилянським», а що пізнішим «никонівським» та синодальним.

Преподобна Феодора Олександрійська і її чоловік жили в Олександрії. У їхній сім’ї панували любов і згода, і це було ненависно дияволу. Один багатий чоловік спокусився красою молодої Феодори і почав всіма способами схиляти її до перелюбства. Довгий час він не мав успіху, бо Феодора не піддавалася його впливу. Тоді він підкупив жінку-волхвицю, яка ввела в оману довірливу Феодору. Вона сказала, що гріх, який здійснюється вночі, Бог не ставить в провину. Феодора зрадила своєму чоловікові. Усвідомивши вчинене, Феодора щиро почала каятися.

Совість не давала їй спокою, і вона відправилася до знайомої ігумені і розповіла про свій гріх. Отримавши духовні поради від ігумені Феодора твердо вирішила піти в монастир, щоб