Грустит истерзанное сердце –
Невольный пленник черных дум –
И слезы больно льдом янтарным
Калечат помутненный ум.
Хоть силы нет, но верить надо,
Надежде воли не давать,
Горят костры при дверях ада,
Но не спешу я умирать.
“За вченням святителя Іоана Золотоустого, як нестримність у їжі буває причиною і джерелом численних бід для роду людського, так і піст зневажання плотських насолод завжди були причиною невимовних благ. Бог, створивши спочатку людину і знаючи, що ці ліки дуже потрібні їй для духовного спасіння, відразу ж і на самому початку дав першоствореному таку заповідь:”Від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього”(Бут.2,16-17).
Читати повністюХарактерна ознака духовного життя
Християнське життя є ревність і сила перебувати в діяльному спілкуванні з Богом, по вірі в Господа нашого Ісуса Христа, за допомогою благодаті Божої, виконанням святої волі Його, на славу Пресвятого імені Його. Суть життя християнського полягає в Богоспілкуванні в Христі Ісусі, – в Богоспілкуванні, спочатку звичайно захованому не тільки від інших, але й від себе. Видиме ж, або відчутне всередині нас, свідчення про нього є жар діяльної ревності, виключно про християнське Богодогоджання, з повним самовідреченням і ненавидженням всього, тому протилежного.
Покрий мене любов’ю, Боже,
Зігрій мене Своїм теплом,
Сховай від світу, від недолі,
Навчи боротися зі злом.
Я рідко так Тобі молюся,
Я рідко згадую Тебе,
На образ Твій я не дивлюся,
Люблю одного лиш себе…
Після страждань і мученицької кончини святого великомученика Феодора Тирона в місті Амасії в темниці залишилися ув′язнені за Христа його соратники і близькі друзі — Євтропій, Клеоник і племінник його Василіск. Правитель міста Публій, що мучив святого Феодора, вже загинув, уражений Божим гнівом. На його місце був призначений інший, на ім’я Аскліпіодот, родом з Фригії, людина жорстока і безбожна. Багато зла заподіяв він християнам, бо отримав від імператора Максиміана владу силувати християн до принесення жертв ідолам і тих, хто не покоряється, погубляти в жорстоких муках.
Одного разу, засідаючи на судилищі з своїми радниками, він призвав книгохранителя Євласія і наказав йому читати колишні судові справи.
Скінчив вже день свої турботи,
Накрила землю ніч-смола
І, ставши разом на коліна,
До Бога молиться сім’я.
“В ім’я Отця…” і все за чином:
Одні та інші молитви
Та наостанок: “Милий Боже!
Іще одну від нас прийми.
Святий Тарасій народився в Константинополі; батько його Георгій і мати Євкратія були людьми благородними і належали до стану патриціїв. Досягнувши повнолітнього віку і здобувши хорошу освіту, Тарасій виконував різні посади при царському палаці; за його розсудливість і добру вдачу тут всі любили і поважали його, і він був поставлений одним з царських радників. А на царському престолі сидів тоді Костянтин Порфирородний, син Лева Хозара, внук Копроніма; він царював не один, а разом з матір’ю своєю Іриною, оскільки йому до часу запанування було всього 10 років.
Читати повністюЯ бачив сон, що я стою на площі,
На ній людей невігласна юрба,
Усі кричать, усі, мов звірі дикі,
І чутно лиш одні слова:
“Розпни, розпни!”— Кого? Не знаю
Й за що не розумів тоді,
Але одне я пам’ятаю:
Я вірив цій страшній юрбі.
Я тихо-тихо в храм войду,
Возьму свечу, пойду к иконе
И молча Богу расскажу,
Что многое теперь я понял.
Читати повністю