26 листопада Свята Православна Церква вшановує пам’ять одного із найбільших святих – святителя Іоана Золотоустого, архієпископа Константинопольського. Особливо це свято відзначає Львівська православна богословська академія, оскільки академічний храм посвячений на чесь цього великого Отця та Вчителя Церкви Христової.
Одне з таїнств Церкви – пресвята Євхаристія – містить у собі великий та глибокий духовний зміст. Ми знаємо, що у раю було джерело, з якого брали свій початок звичайні ріки; з трапези ж Господньої течуть ріки духовні. Перші ріки живили дерева, які сягали своїм гіллям самого неба і завжди приносили хороші плоди. Ці дерева ніколи не в’янули. Будь-хто, хто втомився від повсякденних клопотів та праці, нехай іде до духовного джерела і заспокоює свою втому та спрагу, бо це незвичайне джерело відновлює сили, які забрала спека, але ця спека була створена не сонячним промінням, а вогненними стрілами диявола.
“Монах на чолі Константинопольської єпархії — вся драма Іоана, прозваного Золотоустим або Хризостомом, заключається у цьому парадоксі… Святість не дала йому політичної гнучкості, навпаки, зробила його непоступливим і заважала вживатись з владою, користуватись методами, на які майстром був Кирило Олександрійський… Цілісність і прямота Іоана викликали ворожість у багатьох, політичні інтригани невідступно переслідували його. Він не відступив ні на крок, у служінні своєму до гробу зберігши непохитність чистої натури,”— говорить про святителя відомий патролог А.Амман.
24-25 листопада з благословення Високопреосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського в рамках святкування престольного празника – дня пам’яті святителя Іоана Золотоустого та 20-ліття заснування Львівської духовної семінарії, у Львівській православній богословській академії відбулась ІІ Міжнародна конференція “Християнська сакральна традиція: віра, духовність, мистецтво”.
24 листопада 2010 року в приміщенні Львівської Духовної Академії УПЦ КП по вул. Лисенка, 43 розпочинає роботу ІІ-а Міжнародна наукова конференція «Християнська сакральна традиція: віра духовність, мистецтво».
“З погребінням тіла для нашого померлого собрата все ніби закінчилось. Однак, і смерть і могила — це ворота, що ведуть у нове життя! Зрозуміло, що це життя недоступне невірним, для яких смерть означає кінець всього. Коли говориш цим людям про вічне життя, вони запитують: “Але звідки ви знаєте, що є життя після смерті? Чи повертався хтось звідти, щоб розповісти про це?”[1]. Християнська Церква віками боролась з різного роду філософськими вченнями та релігійними єресями, які вигадували нові і нові гіпотези про післясмертне існування, забуваючи, що “ніхто не може покласти іншої Основи, крім покладеної, Яка є Ісус Христос” (1Кор.3:11). Але Західна гілка Церкви Христової, захопившись цією боротьбою сама відступила від правдивої віри ввівши у своє вчення поняття чистилища.
У приміщенні ЛОО Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (вул. Коперніка 40а), 18 листопада 2010 року відбулась конференція на тему: «Охорона сакральних пам’яток архітектури», у якій прийняли участь представники різних конфесій Львівщини, проектанти та реставратори сакральних об’єктів, представник влади, органів охорони культурної спадщини, та багато інших людей які цікавляться сакральним мистецтвом. У цій конференції також прийняли участь представники Львівської православної богословської академії — інспектор митр. прот. Василій Ховзун, завідувач церковно-археологічного музею ЛПБА п.Андрій Цибко та студент 5 курсу Мовчко Мар’ян.
Душа. – Побиваюся нестерпно, ніде не знаходжу розради. Не знаходжу розради та втіхи ні поза собою, ні в собі. Не можу дивитися на світ, сповнений безперервної спокуси, обману, душогубства. Необережне споглядання світу, деякі необережні погляди на його спокуси, невідання отруйності вражень від нього, дитяча, незріла довірливість до нього притягнули до мене його стріли, сповнили мене смертельних виразок. Навіщо мені дивитися на світ? Навіщо цікавитися ним, докладно вивчати його, або прив’язуватися до нього, якщо я лише короткочасна паломниця в світі. Неминуче я покину його, і не знаю, коли покину. Щодня, щогодини я повинна бути готовою до заклику у вічність. Яким би тривалим не було моє паломництво по пустелі світу, воно незначне перед невимірною вічністю, перед якою рівними є і години, і дні, і роки, і сторіччя. Сам світ зі всім величезним стовпотворінням своїм мине: земля з ділами, що на ній, розпадеться (2 Пет. 3, 10). Згорять ці діла – плоди падіння й відкинення людей. Рани, нанесені мені світом, зробили світ огидним для мене, але не охоронили від нових ран. Не хочу бути посеред світу! Не хочу підкорятися йому! Не хочу брати ніякої участі в служінні йому! Не хочу навіть бачити його!
Львівська православна богословська академія в особі ректора митр. прот. Ярослава Ощудляка, викладача Лозинського Н.І. та кількох студентів долучилась до привітань Високопреосвященнішому Димитрію, митрополиту Львівському і Сокальському із Днем Народження. Отець ректор у робочому кабінеті у Львівсько-Сокальському єпархіальному управлінні привітав Владику Митрополита із уродинами