“Вертайсь у свій дім і розкажи, що вчинив тобі Бог.” (Лука 8, 39)

Дорогі Брати і Сестри!

Звільнивши нещасного чоловіка з неволі сатани, Ісус Христос сказав йому: “Вертайсь у свій дім і розкажи, що вчинив тобі Бог”. Саме це говорить Мати наша, Свята Церква: щоб ми заглибились думками в добродійство Бога супроти нас, щоб не забували про них, а ввесь час мали перед очима.

У Православній Церкві проповіді надається неабиякого значення ще з давніх часів. Вона виконує тут дві основні функції: по-перше, навчає релігії, озброює віруючих знаннями про суть і особливості православного віровчення, про історію Церкви, прилучаючи їх тим самим до релігійної віри, а, по-друге, виховує, прищеплює парафіянам відповідний тип мислення і поведінки, спонукає до діяльності, спрямованої на зміцнення віри й авторитету Церкви

З благословення митрополита Львівського і Сокальського Димитрія ректор ЛПБА митр. прот. Ярослав Ощудляк прийняв участь у зборах благочинних Львівсько-Сокальської єпархії. На зборах обговорювалась програма та організація відвідування єпархії у грудні цього року Його Святістю, Святішим Патріархом Філаретом. Піднімались питання чистоти православного богослужбового уставу, проведення святкувань, пов’язаних із 20-літтям входження православної громади у Свято-Покровський кафедральний собор м.Львова, обговорювалось життя єпархіального духовенства та пастви.

10 листопада Ректор ЛПБА митр. прот. Ярослав Ощудляк на запрошення митр. прот. Михаїла Савчака та з благословення Високопроеосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського прийняв участь у святковому богослужінні у Свято-П’ятницькій церкві м.Львова.

Ваше Високопреподобіє! Отче Ректоре!

“У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог…” (Еккл.7:14). Такими словами старозавітний Мудрець повчає нас, що на життєвій дорозі нам зустрічаються не тільки троянди, але і колючки, не тільки мед, але і дьоготь, не тільки друзі, але і вороги… Оглядаючись на минулий рік Вашого життя, Ви, напевно, знайдете там усе: радість, сміх, веселощі, щастя, але одночасно там будуть сльози, хвороби, втрати та смуток, бо такою стала доля людині після її гріхопадіння (Бут.3:16-19).

Під час страшної загрози самому іс­нуванню українського народу, як окремої нації, під час жорстокої унії загорівся в Україні ще один блискучий світильник невгасимий, який тоді ясно горів і сві­тив на всю Західну Україну, — це був преподобний Іов Желізо. Жив і працював він у страшний і жорстокий час го­нінь на український народ від католиків та їхніх помічників уніатів, і він твердо й безбоязно боронив православну віру проти всяких наскоків уніатів, і цим прославився на всю Україну, а особливо на всю Волинь і Галичину. Усе своє дов­ге життя (1551-1651рр.) Іов горів і світив, як блискуча невгасима лампада Православ’я всього українського народу.

У той час, коли нечестивий цар Діоклітіан підняв гоніння на християн, в місті Іконії проживала одна благородна і гарна дівчина на ім’я Параскева. Батьки її — християни — виховавши і навчивши свою дочку збереженню святої віри і заповідей Господніх, відійшли до Господа. Вони залишили блаженну спадкоємицею великого майна.

Досягнувши повноліття, Параскева почала наслідувати віру й діла своїх батьків. Вона почала витрачати своє майно не на прикрашення своєї юної краси і молодості і не на розкішне життя, але на одягання нагих, прожиток голодних, пригощання подорожніх. Параскева не звертала  уваги на своїх наречених, котрі домагалися співжиття з нею: вона стала нареченою Єдиного безсмертного Жениха, Єдинородного Сина Божого, для Якого жила в святості і праведності.

4 листопада ректор ЛПБА митр. прот. Ярослав Ощудляк у своєму робочому кабінеті зустрівся із професором Нідерландського Університету п. Гелен Зордрагер. Слід зазначити, що між Академією та Університетом давно триває дружня співпраця. Внаслідок цієї співпраці та поглибленого вивчення в ЛПБА англійської мови вже кілька студентів мали можливість прожодити лінгвістичне стажування у Голандії.

Напевно кожна людина собі уявляє Бога, Небо, рай як щось радісне, приємне, щасливе, піднесене. Кожен з нас хоче, перебуваючи у Церкві Христовій, перебувати у щасливості, в опіці Божій, відчувати постійну допомогу від Бога у своєму життю. Бути, ніби маленькою дитиною під опікою могутнього Батька і Матері.