Сьогодні на православному пастирсько-просвітницькому форумі піднімалось дуже багато цікавих і важливих питань, але на маргінесі нашої уваги залишилась проблема духовного становлення та психологічного розвитку особистості майбутнього пастиря. Покликання до священства, до пастирства, до служіння Господу виникає в людині абсолютно незалежно від неї самої. Іноді це трепетне почуття зароджується в людському серці ще задовго до завершення її психо-соматичного розвитку, іноді любов до Бога і храму визріває в людині у юнацтві, а іноді (і це ми часто бачимо у житіях святих) благодать Божа кличе людину собі на служіння вже після багатьох років духовних пошуків і поневірянь.

Свято — це радість. Це привід зібрати всіх своїх, побачитися, поспілкуватися. Для чого ж у такому разі алкогольні вироби? Жодній живій істоті не приходить у голову труїти себе від радості наркотичною речовиною!
На жаль, у нашому суспільстві сформувався певна спільнота людей, які вважають С2Н5ОН обов’язковим і незамінним атрибутом кожного свята.
Звичайно, абсурдно звинувачувати їх у цьому. Просто їх свідомість з ранніх років покалічена проалкогольним вихованням… Але й дозволяти їм нав’язувати звичай отруюватися здоровій частині нашого суспільства ні в якому разі не припустимо!

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса Христа жила на землі ще декілька років (одні християнські історики вважають, що 10 років, інші – що 22 роки). Апостол Іоан Богослов, згідно з заповітом Господа Ісуса Христа, прийняв Її до себе в дім і з великою любов’ю піклувався про Неї, мов рідний син, аж до самої Її кончини. Пресвята Мати Божа стала для всіх учеників Христових спільною Матір’ю. Вони разом з Нею молились і з великою радістю й утіхою слухали її повчальні бесіди про Спасителя. Коли віра християнська поширилася в інших країнах, то багато християн приходили з далеких країн побачити і послухати Її. Живучи у Єрусалимі, Матір Божа любила відвідувати ті місця, де часто бував Спаситель, де Він постраждав, помер, воскрес і вознісся на небо. Вона молилася на цих місцях: плакала, згадуючи про страждання Спасителя, і раділа на місцях воскресіння і вознесіння Його. Вона часто молилась і про те, щоб Христос швидше узяв Її до Себе на небо.

Згідно з наказом № 273 Вищої атестаційної комісії України (від 15 травня 2010 року) богослів’я було внесене до переліку спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. «Богослів’я» як наукову спеціальність зарахували до галузі науки «Філософські науки».

7-8 грудня 2009 року в приміщенні Львівської Духовної Академії УПЦ КП по вул. Лисенка, 43 пройшла Міжнародна наукова конференція «Християнська сакральна традиція: віра духовність, мистецтво».
Конференція організована Церковно-археологічним музеєм Львівської Духовної Академії, створеним рік тому (в листопаді 2008 року) з ініціативи ректора Академії і Семінарії кандидата богослов’я митрофорного протоієрея Ярослава Ощудляка та сьогоднішнього завідувача Музею історика і колекціонера Андрія Цибка з благословення Митрополита Львівського і Сокальського Високопреосвященнішого Андрія (Горака).

27 травня 2010 р. у Львівській православній богословській академії Української Православної Церкви Київського Патріархату відбувся черговий випуск.
Напередодні викладачі на чолі з ректором ЛПБА митр. прот. Ярославом Ощудляком звершили Всенічне бдіння, під час якого усі студенти Академії приступили до святого Таїнства Покаяння.
Наступного дня очолити святкування прибув правлячий архієрей, митрополит Львівський і Сокальський Андрій (Горак). Зустрічаючи владику, о. ректор просив його святих архіпастирських молитов, щоб ця спільна молитва стала благословенною не лише для тих студентів, які залишають стіни Духовної Школи, але і для усіх присутніх на Богослужінні.