Святий диякон Веніамін, жив у царстві Персидського царя Іздігерда. За те, що він навернув у християнство багатьох язичників, його схопили і кинули до в’язниці, в якій він пробув два роки. Один грек, якого послали до персидського двору, дізнавшись про участь Веніаміна, просив царя, щоб його відпустити. Цар погодився відпустити, за однієї умови, якщо Веніамін дасть обіцянку, що він не буде навертати персів у християнство. Цей від імені Веніаміна дав цю обіцянку. Коли почув про це Веніамін, то сказав:

- Неможливим мені є те, щоб прихилити цей світ, який побув у купелі Хрещення. О, скільки великих мук достойний той, хто приховує даний йому талант, або той, хто навмисне приховує Євангельське вчення!

Не терплячи таких слів, цар наказав нагострити двадцять спиць, і вставити їх святому Веніаміну під нігті рук і ніг. Після цього, побачивши, що святий приймає на себе ці страждання, він ніби отримував задоволення, і примножив йому страждання, наказавши його бити ще сильніше. Накінець він повелів пронизати його тіло товстим гаком, після чого святий подвижник Божий віддав дух Богові.