Палкі я шлю вітання й щирі,
що линуть до самих небес:
“Брати і сестри, майте віру –
наш Бог був в гробі і воскрес!”

Він витерпів жахливу страту,
за нас, за грішників страждав,
його весь люд підступно зрадив,
та Він нікого не прокляв.

Він на хресті висів високо,
а голову обвив вінець,
цвяхи уп’ялися глибоко,
всі думали, що вже кінець…

Та перед Своїми катами
Христос не плакав, не ридав,
Він звав усіх людей братами
й важкі гріхи усім прощав.

Сказав Господь лише: “Звершилось!” –
звів очі в небо й застогнав,
поволі голова спустилась —
Христос за людство помирав…

Пропали в учні всі надії,
зневіра серце пройняла,
забулися колишні мрії,
аж Магдалина в дім зайшла.

Лице сіяло наче сонце —
відбулось чудо із чудес:
“Немає Господа у гробі,
воістину Христос воскрес!”

Тож хай воскреслий наш Спаситель
дає надію нам усім,
Він наш єдиний Ізбавитель,
Йому подяку принесім.

Підіймем руки щиро вгору
і крикнімо аж до небес:
“Ми пам’ятаєм про Голгофу-гору
і дякуєм, що Ти воскрес!

Назар Лозинський