Проповідь в неділю про самар’янку
травня 21, 2011  |  Автор: Назар Лозинський  |  Проповіді, Статті

1c26dc7f175b Проповідь в неділю про самарянкуГосподь наш Ісус Христос прийшов у світ, щоб знайти і спасти загиблих грішників. Він ходив по землі благовістив Своє Божественне і спасительне вчення.
Одного разу повертаючись із Єрусалиму в Галилею, Він проходив із Своїми учнями біля міста Сихар. За містом був священний для самарян колодязь Якова. Стомившись від дороги Господь Ісус Христос зупинився коло цього колодязя, а апостоли пішли в місто за їжею.
В полуденну спеку до колодязя прийшла за водою самарянка, Господь звернувся до неї з проханням, щоб вона дала Йому напитися. Слова Господа здивували самарянку: адже юдеї вважали самарян нечистим народом, уникали зустрічей і спілкування з ним, щоб не осквернитися. Тому самарянка сказала Христу: «Як же ти будучи юдеєм, просиш пити у мене самарянки?» (Ін.4.9). Господь відповів: «А щоб ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені пити, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої» (Ін.4.10). Самарянка не зрозуміла Христа вона подумала, що Господь говорить їй про свіжу, протічну воду. Але Господь пояснив: «Кожен хто п’є воду цю, буде спрагнений знову, а хто буде пити воду, яку Я дам йому, той не схоче пити повік, але вода котру Я дам йому тече в життя вічне» (Ін.4.13-14). «Пане! – поспішно сказала самарянка, – дай мені цієї води, щоб я ніколи немала спраги!» (Ін.4.15). І Господь Ісус Христос, лагідно вказавши на її гріх, розвіяв її релігійні сумніви і відкривши Себе, напоїв її душу, яка була спрагнена істини, живою водою Свого євангельського вчення, поклав початок її спасінню.
Дорогі брати і сестри! І для наших душ необхідне це животворче джерело із котрого ми вгамуємо свою духовну спрагу. Бо ми зупиняємося біля багатьох джерел і не насичуємося. І сповняються на нас слова Христові: «Той хто п’є воду цю знову захоче пити» (Ін.4.13). Властивість людської природи така, що скільки б ми не їли, не пили, нам знову через деякий час хочеться їсти і пити. Особливо ненаситні наші гріховні пристрасті: чим більше людина віддається гріховним пристрастям, або задовольняє спрагу примарних задоволень, тим ненаситнішою стає в них потрібність. Ще премудрий Еклезіаст сказав: «Хто любить срібло, той не насититься сріблом» (Екл.5.9). Пристрасті роблять земне життя людини ланцюгом незчисленних бід і нещасть, а по смерті вкидають її у вічний геєнський вогонь.
Але людська душа знає щей й іншу спрагу – спрагу істини, правди Божої і духовного миру. Наша дуща часто, сама того не усвідомлюючи, прагне до Бога, сумує за Ним і шукає з Ним спілкування. І якщо людина не розуміє, за ким скучає її душа і до кого прагне, то вона неминуче відає день гріховним пристрастям. Але якою б глибокою не була істинна спрага душі, вона може бути вгамована назавжди!
Для навернення людству втраченого у гріхопадінні спокою і щастя Єдинородний Син Божий, Господь наш Ісус Христос, сходив на землю. Спаситель вчив всіх людей прпо Істинного Бога, і про поклоніння Йому в дусі та істині. Господь вчив, що всі люд брати, що правдиве щастя не в земних благах і примарних задоволеннях, а у вищому духовному житті – в Богові. Спаситель вчив всіх людей, як потрібно визволятися від гріхів та пристрастей і як підготовляти себе до вічного та блаженного життя.
Вчення Христове закарбували святі апостоли у своїх серцях і записали у своїх працях. Вони пронесли Святе Євангліє на всі кінці світу. І слово Христове для нас, християн, стало тією живою водою, котра вгамовує спрагу наших сердець. Слово Боже буде до кінця світу тим животворчим джерелом, котре дає людям величаву духовну насолоду і повне вгамування духовної спраги.
Господь наш Ісус Христос залишив нам щей інше прекрасне джерело жиої води – Свою Божественну благодать, за котрою ми з вами приходимо до святих храмів. Ніколи не пересохне це благословенне джерело. Благодатна вода святих таїнств живить людей і наповняючи їх серця радістю, дає найбільшу втіху в земному житті, вселяє тверду надію на щасливе блаженне життя після смерті.
Із того часу, коли розмовою із самарянкою Спаситель відкрив шлях до духовного відродження в Церкві Божій чуються із року в рік заклики Христа: «Хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є» (Ін.7.37).
Тому дорогі брати і сестри! Стараймося як найчастіше пити живу воду Благодаті Божої. Стараймося з відкритим серцем слухати слово Боже і керуватися ним на шляху до вічного життя. Стараймося як найчастіше приходити до святих храмів за благодаттю Святих Христових Таїн і за Божим благословенням, які щедро посилаються нам підчас богослужіння.
І сьогодні як колись самарянка із глибини нашої душі закличмо до Христа Спасителя нашого: «Господи, дай нам живої духовної води, щоб нам не бути спрагненими до віку».

Свящ. Іван Голуб

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑