Для більшості людей хрещення – вже давно традиція, котра в різних регіонах може дуже і дуже відрізнятися навіть в одній і тій же Церкві. Спробуймо нагадати, а в чому суть хрещення. У якому віці потрібно хрестити дітей? І скільки разів за життя людина може приймати його? Про це у розмові з Назарієм Лозинським, викладачем та головою прес-служби ЛПБА.
Слава Ісусу Христу, Назаре Ігоровичу, що ж таке Таїнство Хрещення?
Слава навіки! Таїнство Хрещення є першим із семи святих Таїнств Церкви Христової. Можна визначити два основних пояснення суті Таїнства Хрещення: популярно-катехитичне і науково-теологічне. Перше твердження, яке подає більшість богословської освітньої літератури (навіть підручники для першого курсу Духовної Семінарії) говорить, що Хрещення є Таїнством, у котрому віруючий, при триразовому зануренні тіла у воду, із призиванням Бога Отця, Сина і Святого Духа, помирає для життя тілесного, гріховного, і відроджується від Духа Святого для життя духовного, святого. Інша думка, більш глибока, називає Таїнство Хрещення “дверима Церкви”. І для цього є ґрунтовні причини. По-перше, це слова Самого Ісуса Христа, який у розмові із Никодимом сказав, що хто не народиться від води і Духа не може увійти у Царство Боже, а по-друге, ми знаємо, що неохрещена людина не може вповні долучатись до життя Церкви, не може черпати із безмірних глибин Божих дарів. Тільки, прийнявши Святе Хрещення, ми можемо отримувати благодать Божу у всіх інших Таїнствах. Церква вчить, що у кожному Таїнстві людина отримує той чи інший прояв Божої благодаті, потрібний для нашого спасіння, своєрідний тип Божественної енергії, якщо вже говорити мовою зовсім святоотцівською. Так от, у Таїнстві Хрещення людина отримує благодать єднання з містичним Тілом Христовим – Церквою, стає повноправним членом християнського суспільства, щоб отримати іншу найважливішу можливість – можливість з’єднатись із Христом у Таїнстві Євхаристії. Тобто Таїнство Хрещення – це справді двері, які відкривають перед нами шлях до спасіння, воно дає можливість зватись дитиною Божою.
З якого віку треба хрестити дитину? Звідки пішла традиція хрестити немовлят, адже навіть Ісус Христос хрестився приблизно у 30 років?
Православна Церква ніколи не визначала чіткого віку щодо прийняття Святого Хрещення. Але чи потрібно це? Якщо ми віримо, що у Таїнстві Хрещення змиваються гріхи, що Таїнство Хрещення відкриває нам двері у Церкву для повноцінного благодатного життя в Бозі, то чи маємо ми право забороняти це нашим дітям?! Чи маємо ми право позбавляти дітей усіх Божих дарів і ласк, що подає нам Дух Святий? Згадаймо собі євангельський епізод, коли святі апостоли заборонили підпускати до Христа Спасителя дітей. Що відповів їм Ісус? “Дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже”. І тут євангеліст Марк робить дуже цікаве зауваження. Він каже, що Ісус обурився через вчинок апостолів. Тобто Христа обурює, коли дітей не впускають до Нього.
Якщо говорити про традицію хрещення дітей і навіть немовлят, то сліди її бачимо ще у часи життя апостолів. Так, зі слів апостола Павла ми знаємо, що Хрещення замінило собою єврейське обрізання, яке у євреїв є символом завіту між Богом і людьми, а як відомо, обрізання здійснювалось над восьмиденними дітьми. І ні у кого не виникало сумнівів у тому, чи можна дитину вводити у завіт з Богом, чи ні.
Бачимо, що і самі апостоли охрещували цілі родини, наприклад, апостол Павло охрестив у Македонії Лідію – крамарку з Фіатіру – а також усіх її домашніх; у цьому ж місті в’язничного сторожа з усіма домашніми, а також дім Стефана у Коринфі. Безперечно, що серед цих домашніх були і діти. Можна наводити ще багато прикладів зі Святого Письма, Священного Передання, життя святих, зрештою, вказівок учнів святих апостолів, яких ми називаємо мужами апостольськими, про необхідність хрещення дітей. Навіть у римських катакомбах знаходять древні поховання християн, де на гробницях написано, що тут похований охрещений младенець такий-то. Це ще одне свідчення того, що ранні християни хрестили і дітей.
А щодо того, що Ісус Христос прийняв хрещення від святого Іоана Предтечі, то зауваження не дуже доречне, оскільки Святе Письмо чітко розрізняє хрещення Іоанове від хрещення Господнього. Іоан хрестив, нагадуючи людям про покаяння, він готував народ до приходу Месії, тому і називається Предтечею. А Таїнство Хрещення, як я вже говорив, відкриває нам двері Церкви. Ісус Христос лише показав нам приклад смирення, бо прийняв хрещення від слуги, будучи Богом. Сам же Він, як і усі інші єврейські діти був обрізаний на восьмий день після народження.
Чому повинні бути хресні батьки?
Під час Таїнства Хрещення хресні батьки, чи як по-церковному вони називаються восприємниками, виступають свідками віри охрещуваного. Вже у древній Церкві, коли християнами ставали язичники і юдеї, була практика, що репутацію людини, яка хотіла прийняти Хрещення, тобто стати християнином, повинен був засвідчити хтось із християн. Цей християнин був свідком віри і готовності неофіта прийняти ярмо Христове. Він же часто готував його до прийняття Таїнства. Коли кількість Християн збільшувалась, громади росли і християнами, як я вже говорив, ставали цілі сім’ї, то хрещення приймали і діти. Вони самі, зрозуміло, не могли засвідчити своєї віри. І за них це робили поручителі, яких ми називаємо хресними батьками. І у цьому немає нічого крамольного. У Святому Письмі ми знаходимо багато свідчень, як завдяки вірі батьків, друзів, родичів люди осягали спасіння. Варто згадати лише зцілення розслабленого, якого Спаситель вилікував, бачачи віру друзів, зцілення дочки хананеянки за молитвами матері чи слуги сотника по вірі його господаря.
От тому хресні батьки обов’язково повинні бути при Таїнстві Хрещення. До слова, обов’язковим є лише один восприємник. Для хлопчика – хресний батько, для дівчинки – хресна мати. Але за встановленою традицією їх є двоє, а подекуди і по кілька пар. При хрещенні дітей восприємники виголошують визнання віри за дітей, а при хрещені дорослих виступають у ролі поручителів та свідків віри охрещуваних.
Що від них вимагається? Чи потрібно їм сповідатись перед хрещенням?
На хресних батьків покладається великий обов’язок. Вони беруть на себе відповідальність виховання похресника у християнській вірі, повинні навчати його основ віри, закону Божого, заповідей та приписів церковних. Також вони стають першими помічниками батькам похресника. Духовне формування дитини – це вкрай важлива місія. І цю місію мають відповідально нести саме хресні батьки.
Сповідь перед хрестинами не є обов’язковою, але бажаною. Беручи на себе таку велику відповідальність, восприємники безумовно повинні очистити свої душі від тягарів, від нечистоти, принести плоди покаяння, щоб достойно взяти на свої плечі тягар духовного виховання дитини та підготувати себе до цього визначного кроку. Зрештою, протягом всього свого життя вони повинні разом зі своїми похресниками постійно приступати до Святих Таїнств Сповіді і Причастя.
Хто не може бути хресним? Чому не дозволяють хрестити дітей тим, хто не перебуває в церковному шлюбі?
Є кілька пересторог, які не дозволяють бути хресними батьками. Насамперед люди, які мають стати восприємникам, повинні бути охрещеними та практикуючими християнами чеснотного життя. Явні грішники не повинні допускатись до восприємництва. Не можуть бути хресними батьками ченці і черниці, бо вони мають інші духовні обов’язки. Також восприємниками не можуть бути батьки дитини, бо тоді, згідно правил шостого Вселенського Собору їх шлюб має бути розірваний, оскільки хресні батьки вступають один із одним у так зване духовне родство. З тієї ж причини кум і кума не можуть бути братом і сестрою, чоловіком та дружиною, а також і у подальшому не можуть одружитись.
Як я вже сказав вище, явне гріховне життя людини, якщо про таке відомо священику, служить перепоною до восприємництва. Але життя не в церковному шлюбі саме по собі такою перепоною не є. Оскільки причин того, що людини не вінчаються у храмі може бути багато. Наприклад, якщо одне із подружжя є невіруючим або нехристиянином. Така ситуація спостерігалась особливо у радянський час, коли люди були віруючими, побожними, вели чеснотне життя, але в силу обставин (займаної посади, становища) не могли обвінчатись у храмі. То чому таких людей не можна було брати за кумів? Безперечно, в наш час ситуація інша, але вагомих причин, повторюсь, до життя без шлюбу може бути багато. Я не говорю зараз про звичайну людську розпустність чи легковажність. У такій ситуації дане питання залишається на розгляд і вирішення священика.
Скільки імен дають дитині при хрещенні? Чи можна згодом змінити ім’я в свідоцтві про хрещення?
Згідно церковних правил при хрещенні дитині дають лише одне ім’я. Цим Церква ввіряє дитину під патронат того чи іншого святого: апостола Павла, пророка Іллі, мучениці Татяни, святого Іоана Предтечі, великомучениці Катерини, рівноапостольних князів Володимира і Ольги і так далі. До речі, Церква ніколи не називає дітей на честь Ісуса Христа чи Божої Матері. А ті дівчатка, які носять ім’я Марія, названі на честь інших святих жінок, які носили це прекрасне ім’я – преп. Марії Єгипетської, рівноапостольної Марії Магдалини, жінки-мироносиці Марії Клеопової та інших. Тому логічним є давати дитині одне ім’я – ім’я того святого, який стане її небесним покровителем і з якого дитина братиме приклад для свого життя. Зрештою, саме у день пам’яті цього святого ми будемо відзначати іменини своїй дитині. А коли ми святкуватимемо іменини, якщо дитина носитиме ім’я, скажімо, Андрій-Павло, чи Анна-Марія? Двічі в році? Інша справа, коли батьки хочуть назвати дитину якимось екзотичним іменем, а такого святого немає у шануванні Церкви. Тоді, безперечно, священик дає дитині ще одне ім’я з церковного календаря, щоб вона не була позбавлена небесного покровительства.
Щодо зміни імені у свідоцтві про хрещення, то це є неможливим. Таїнство Хрещення уділяється тільки раз і ім’я дитині чи дорослій людині дається також тільки раз. У державних органах ми можемо міняти ім’я за бажанням, а з іменем, даним при хрещенні, нас проведуть у вічність.
Якщо охрещений підросте і почне грішити, чи відповідатимуть за це хресні батьки, які обіцяють займатися християнським вихованням дітей (похресників)?
Тут така справа. Охрещений підросте і точно почне грішити. І ніхто цього не змінить: ні батьки, ні хресні батьки, ні священик, ні навіть, як би це дивно не звучало, Сам Бог. Така людська природа. І відповідальності хресних батьків на цьому немає. Інша справа, чи повинні вони втручатись у виховання своїх похресників і в міру можливостей спрямовувати їх духовний розвиток у відповідне русло. Відповідь однозначна: повинні! На хресних батьках справді лежить велика відповідальність. Вони є своєрідними духівниками дитини, помічниками у важких ситуаціях. У випадку смерті батьків саме на хрещених лягає відповідальність за життя і виховання дитини. Тому, безперечно, ситуація, коли хресні відбуваються подарунком раз у році (у кращому випадку) є неправильною. Такі хресні не виконують своїх обов’язків, а це вже гріх, який потребує виправлення.
Чи можна і в дорослому віці охреститися, якщо ти вже раз хрещений (як підтвердження своєї приналежності до Церкви)?
У Таїнстві Хрещення людина народжується для нового життя в огорожі Церкви, життя святого, духовного. Ми народжуємося лише раз. Тому і Хрещення звершується один раз у житті. У посланні до Ефесян апостол Павло каже: “Один Господь, одна віра, одне хрещення”. І ця істина є беззаперечною. А свою приналежність до Церкви ми засвідчуємо зовсім іншим – Таїнством Євхаристії. Я уже говорив, що це Таїнство – Таїнство Єдності з Богом. У Церкви навіть є таке поняття “євхаристійна єдність”, яке, власне, позначає єдність людей навколо Євхаристійної Чаші. І ця єдність називається Церквою.
Якщо охрещений вирішив змінити конфесію, чи може він ще раз охреститись?
На це питання я вже частково відповів вище. Церква має кілька способів прийняття людини у своє лоно. Все залежить від того, звідки ця людина приходить у Церкву. Якщо це неохрещена людина, або охрещена неправильно (без закликання Пресвятої Тройці), то таку людину Церква приймає, безперечно, через хрещення. Якщо ця людина була правильно охрещена, але не миропомазана (належала, наприклад, до деяких протестантських конфесій), то, відповідно, приймається у Церкву через Таїнство Миропомазання. Якщо була охрещена і миропомазана у Православній чи Католицькій Церквах (а ці Церкви взаємно визнають ці Таїнства), але пізніше відійшла від них у іншу конфесію, а тепер знову хоче повернутись у лоно Матері-Церкви, то таку людину приймаємо через Таїнство Покаяння. Тому якщо охрещений вирішив змінити конфесію потреби у новому хрещенні немає. Достатньо Таїнства Покаяння (сповіді) і Причастя.
Що таке відновлення хресних обітів?
Відновлення хресних обітів є обрядом Католицької Церкви. У Православ’ї такої практики немає. У Таїнстві Хрещення ми очищаємось від гріхів. Але минає час і ми знову грішимо, заплямовуємо свою душу. Її чистоту, безперечно, слід відновити. І ми робимо це кожного разу, коли приступаємо до сповіді, каємося у своїх гріхах і тим самим відновлюємо ці так звані хресні обіти. Тому, вважаю, що немає потреби в окремому обряді. Церква дарувала нам цей невимовний дар – дар покаяння. Тож користуймося ним належно, щиро, віддано і тоді відновлювати жодні хресні обіти не буде потреби.
Розмову з Назарієм Лозинським вела Олена Ковальська спеціально для газети “Моя сповідь”
(дану розмову у рубриці “Діалоги” можна прочитати у №2 газети від 29 лютого 2012 року)