Кожен народ має свою національну віру, яка його єднає: Польща — слов’янський народ, що належить до Заходу, “передвір’я християнства”; Росія — “третій Рим”, спадкоємниця і правонаступниця Візантії; Німеч­чина — приклад і гарант європейського ладу; Франція — джерело ідеї ві­льності. Якою ж повинна бути головна ідея, що єднає український народ, яка релігія є або має право називатися національною релігією Україн­ців?[1] На ці запитання по різному відповідають різноманітні політичні та інтелектуальні кола нашої країни. У цій доповіді я хотів би звернути вашу увагу на неопоганський культ — РУНВіру (Рідна Українська Націо­нальна Віра), який претендує на звання української релігії. Вже сама на­зва промовляє за себе, що це віра рідна, українська, національна. Хоча українське неоязичництво представлено ще й іншими течіями, напри­клад: Рідна Віра — започаткована професором Володимиром Шаяном у 1934 році, саме його вважають піонером рідновірського відроджувального руху[2], яскравим представником цього напрямку є київська громада українських язичників “Православ’я” — очолювана Галиною Лозко — нау­ковим працівником відділу Релігієзнавства Інституту Філософії НАН України, Ладовіра, Собор Рідної Віри, Ягновіри, Орантійці, то саме РУНвіра є найчисельнішою з перерахованих і найбільш активною. На початок 2000р. в Україні діяло 53 громади РУНВіри (три незареєстровані)[3].

Отже, що таке РУНВіра і в чому полягає її вчення? Але перед цим слід сказати декілька слів і про її засновника.

Засновник РУНВіри — Іван Силенко народився 27 вересня 1921 року в селі Ратьківка-Богоявленське, що біля Олександрії на Кіровоградщині. Навчався він у Кременчуцькому бібліотечному технікумі. Підчас Другої Вітчизняної війни внаслідок воєнних дій Силенко потрапляє на Захід. Там навчається у видатного діяча української діаспори професора Дми­тра Чижевського в Гейдельберзькому університеті. У 1953р. Силенко прибуває до Канади і оселяється в Вінніпезі (Канада), де він поринає у роздуми та навчання, завершенням яких стає філософське і догматичне оформлення національної релігії України, В 1979 р. в Канаді виходить понад 1400 сторінковий твір Силенка Мага Віра. Перша громада послідо­вників вчення Силенка була офіційно зареєстрована як релігійна органі­зація у грудні 1966 р. в місті Чикаго (штат Іллінойс, США). Згодом гро­мади вірних РУНВіри з’являються в інших містах США, Канади, а також Австралії, Англії. З 1962 по 1977 роки Л. Силенко об’їздив з лекціями практично всі міста Канади та США, де є українські спільноти. Це спри­чинилося до кількісного зростання громад РУНВіри[4]. З початку 80-х ро­ків РУНВіра почала прокладати собі дорогу в Україну. У 1992 р. РУНВіру було зареєстровано в Україні як Церкву, що діє на всій її території[5].

Характерними особливостями вчення РУНВіри, як твердить один з кращих її дослідників А. Колодний[6] є:

Пантеїзм (у філософському розумінні), у релігієзнавстві таку доктрину називають панентеїзмом: Бог присутній у всіх існуючих речах, але водночас він є чимось більшим. Бог Силенка – не є Творцем світу, Він – це Вічність, Безкінечність, Бог існує в світі і світ існує в Богові. Світ існував вічно, він не має початку і існуватиме вічно, Дажбог з санскриту означає Датель Буття (Да – давати і ба – буття)[7]. Він Свідомість світу, тобто – Енергія, Світло, Рух, Час, Простір Тяжіння і без Дажбога Світ перестав би бути Світом[8].

Штучність, певна умоглядність у визначенні догматичної системи і культової практики. Від язичництва в РУНВірі залишилось лише ім’я одного з язичницьких божеств — Дажбога[9]. Все решта штучний витвір. Ти сам творець своєї віри, творець розуміння Бога, творець свого шляху життя. Для самовдосконалення людини Силенко пропонує Сім Законів Правильного Життя. Це правильне мислення, правильне хотіння, прави­льне виконання,правильне ставлення до себе й оточення, правильне хар­чування, правильна любов і правильна віра[10]. На думку А. Колодного, РУНВіра – це чистого вигляду неорелігія, а не неоязичництво, як вважає більшість науковців, журналістів та богословів, бо вся її доктрина є вит­вором Лева Силенка[11],

Кеносистичність, це прагнення утвердити думку про богоданність Л. Силенка і його сакрально визначену місію в долі українства

Ідолатрія, Бог є один, але кожний конкретний народ має право називати і розуміти його по-своєму й визнавати при цьому таке право за іншими народами[12]. Цим Богом для українців є Дажбог. Є декілька Заповідей (усіх 17) даних Силенком, які це підкреслюють: розумій і люби Бога по-рідному, не поклоняйся чужоземним поняттям Бога, вихо­вуй дітей своїх у дусі Рідної Віри, шануй духовність Предків своїх[13].

Фантазійність, це прагнення Л. Силенка безапеляційно вивести іс­торію українства із Трипільської доби, приписати їх давнім світосприй­няттям такий хід мислення, який би зрештою підтвердив сформовані ним основи Дажбожої віри.

Націоналістність, яка виражається не тільки у відстоюванні РУНВіри як єдиної національної релігії українців, а й у ставленні до ін­ших в Україні сущих релігій як чужоземних і шкідливих для долі україн­ського народу. Ця риса відокремлює РУНВіру від інших течій українського язичництва. Слід зазначити, що одне з центральних місць в її науці займає абсолютна критика християнства і його ролі як в історії України, так і цілої Європи. Тут варто теж згадати про патріотичний характер За­повідей Силенка: не самозабувайся на Чужині, живи для добра Вітчизни, обороняй свої скарби (найбільший скарб – це твоя Вітчизна, твоя Рідна віра) і не привласнюй чужі, не люби ворогів народу твого[14].

РУНВісти мають також свою символіку. Це тризуб в обрамленні променистого сонця (Трисуття). Він символізує три основи з яких скла­дається світ. Яв – світ явний, матеріальний, Нав – світ невидимий, духовний та Прав – світ правил, законів матеріального і духовного буття[15]. В РУНВірі є також своє “духовенство” – рунтато і рунмама. Проводяться священні години самопізнання. Існують свої обряди і молитви, свята і своє літочислення, яке ведеться на основі мізинської культури. Центр РУНВіри – собор святої матері України – розташований в м, Спрінг Глен (штат Нью-Йорк, США),

Моєю метою було коротко представити історію та вчення РУНВіри, щоб показати її україноцентричність та спробу заявити про себе як про єдину, властиву та історичну національну релігію України. Варто її гли­бше дослідити, бо вона, як було сказано, має виразно антихристиянський характер. РУНВіра зуміла зацікавити національно орієнтовану інтеліген­цію, яка фактично не сприймає її як релігійну систему, своїм національ­ним духом, ідеєю месіанської ролі України в світі та правом забезпечити українству окреме місце в духовному житті людства, як зазначає А. Колодний[16].

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Святе Вчення Пророка й Учителя Лева Силенка. Київ: AT “Обереги”,
   1995. – 399 с.
2. Мудрість Української Правди: Наука РУНВіри; Силенкиянин; Віра в
   Дажбога. Київ: AT “Обереги”, 1996. – 480 с
3. Колодний Анатолій.  РУНВіра  (Рідна Українська Національна Віра).
   Київ: Світ Знань, 2002. – 64 с
4. Дудар Надія, Филипович Людмила. Нові релігійні течії: Український
   контекст: огляд, документи, переклади/ НАН України, Інститут філо­
   софії імені Г. С Сковороди, Відділення релігієзнавства, Українська
   Асоціація   релігієзнавства,   Український   інститут   соціальних   дослі­
   джень, Центр релігійної інформації і свободи. – Київ:   Наукова думка,
   2000. – 132 с
5. Козовик Іван, отець. Екзорцизм: міф чи реальність? Нова Зоря. Івано-
   Франківськ 2003. – 496 с.
6. W. Pawluczuk, Ukraina, polityka і mistyka, Nomos, Krakow 1998.

 Руслан Алімамедов