„Радуйся благодатна „
(Лук. 1, 28)
Так привітав Пресвяту Діву Архангел Гавриїл, сповіщаючи Її про народження від Неї Сина Божого. Згадуючи цю велику подію, і ми сьогодні радісно прославляємо Божу матір словами архангела: „ благодатна радуйся!” Тільки два слова, а скільки в них значення – як відносно Пресвятої Діви, так і для нас самих! Тільки два слова, але в них – і висота Її стану, і скарбниця людських чеснот, якими в повноті володіла Пречиста Марія. „ Радуйся”, співає на Її честь Св. Церква, бо ти – „ висота невисказанна, недосяжна людськими помислами, глибина недовідома і ангельськими очима, чиста і непорочна, єдина непорочна і добра між жінками, стовп дівства, вінок повстримання, ангельське життя собою являючи”. О радуйся ж, радуйся, Благодатна! Радуйся, особливо нині, в день Твій, коли Ти вперше почула від небожителля, що в Тобі перебуває скарб надзвичайних дарів Божих і людських чеснот.
І не тільки дарів і чеснот, бо те сьогоднішнє „ радуйся” вказує ще на велику тайну втілення Бога Слова, на Його іпостасне вселення в утробу дівочу, І від дня Благовіщення Приснодіва являється перед нами як „ оселя Бога-Слова, вмістилище Бога невмістимого, ліствиця небесна, що нею сходить Бог, вогненний престіл Вседержителя”. О, радуйся ж, радуйся, Благодатна! Радуйся, зоре незаходима, що вводить сьогодні у світ велике Сонце-Христа Бога нашого!
Так… Їй Єдиній, більше від усіх жінок на світі належить радуватися… Але не тільки Сама Вона як Божа Мати увійшла в оселі горішні й у вічну веселість для радості невід’ємної, ні, вона стала причиною радості і для усього людства, бо від тієї великої події, про яку сьогодні сповістив Приснодіву небесний Архистратиг, залежали і порятунок людей, і їх досконалість, і будування нашого духовного життя, і справжня надія на майбутнє вічне життя. Бо ж це Вона „ показала Христа як Господа Чоловіколюбця”; це вона породила „ Законодавця правдивого, Агнця, Який взяв на Себе гріхи усього світу і беззаконня усіх очищає” ; це Вона явилася „ Адамовим виправленням, адовим умертвлінням, хліба життя вічного вмістилищем, води живої невичерпним ніколи джерелом, причиною обожнення, всечудним усіх з Богом примиренням”; бо це через неї „ від падіння нашого ми встали, звільнилося від в’язнів пекло, відкрився рай, оновлюється творіння; хто спасається, поклоняються Творцю, і усі ми славою одягаємось, радості наповнюємось і життя вічне наслідуємо”. О, радуйся у цей день, благодатне джерело радості для всіх, радуйся, радуйся, Боже до смертних благовоління, а смертних до Бога відважність! А нам „ достойно є ублажати Тебе Богородице! Тобою бо до нас Вишній зійшов; Тебе ради був Господь Син з нами”.
Сьогодні „ небесні співрадіють земним, а земні веселяться з небесними”, о, радуйся ж „ ангелів радосте”… Нині прародителі ніжно припадають до своєї благословенної Доньки і кличуть: „ Радуйся, падшого Адама покликання, радуйся, сліз Євиних ізбавленіє!” Нині Мойсей божественний – вождь вибранного народу, судді праведні, царі благочестиві, пророки богонадхненні зі страхом і побожністю дивляться на Ту, Яку бачили духовними очима ще на цьому світі, і так вихваляють: „ радуйся, неопалима купино, жезле тайний, цвіт нев’янучий процвітший, руно, руно орошене, що Гедеон через нього прозрів, чесний вінче царів благочестивих, пророків дивне виголошення!”
Так величають нині Богородицю небожителі, які вже перестали бути подорожніми і пришельцями на землі і мають дім у граді небесному. Чи не так само щиро треба величати Її нам, які ще тільки на дорозі до справжньої батьківщини в оселях небесних. О, звичайни, треба, бо на тій дорозі ми маємо ворогів – видимих і невидимих, маємо пристрасті, пороки, гріхи і завжди потребуємо помочі і заступництва Владичиці світу. А вона є і Заступницею Церкви Сина Свого, і наставницею пастирів люду Свого, і вчителькою духовної просвіти, і будівничою духовного життя людського, і заступницею спасіння людей, і помічницею в ділі того спасіння, і втіхою по дорозі до нього. А коли так, то і Церква Христовва на землі повинна разом з небесною щиро нині звертатися до Преблагословенної: „ радуйся, Церкве, непохитний стовпе, радуйся чесна похвало ієреїв благовірних, радуйся стовпе вогненний, що веде до вищого життя людства, радуйся блискавко, що душі просвіщає, радуйся світле благодаті пізнання і тверде віри ствердження, радуйся, бане що омиває совість, гріховну очищає нечистоту, радуйся виправлення людей, радуйся душі моєї спасіння і кораблю усіх, хто хоче спастися!”.
Радість, якою вітаємо нині Приснодіву була приготована для Неї насамперед Її чеснотами, а увінчана вселенням в Неї Христа Бога нашого. Отже, зрозуміймо з цього, де джерело правдивої і міцної радості, якої багато душ шукають ціле життя і рідко знаходять.
Подбаймо ж і про свої власні чесноти, і тоді увінчає нас Господь радістю в Бозі – Подателеві благ дочасних і вічних. Хто відданий земним радощам, нехай подбає про радість у Бозі, щоб хоч під кінець життя не бути безутішним. Хто має свого ідола в скарбах земних, нехай пам’ятає, що тільки в Богові правдива радість і скарб, які ніколи не старіють. Бідні, пригноблені, хворі, скорбні нехай шукають утіхи і радості в Богові, в любові до Нього, у відданості Йому, в твердій надії на Нього, а Він – щедрий і милостивий до всіх, хто любить і кличе Його…
Усі ми, покликані у Христі до успадкування благ вічних, повинні завжди шукати цієї благодатної радості, якою вітаємо нині Матір Божу, щоби мати в душі своїй запоруку небесного блаженства і ревно прагнути до своєї справжньої батьківщини. А маючи в душі цю благодатну радість, можемо бути певними, що Христос Спаситель за молитвами Пречистої Своєї Матері сподобить нас бути причетними до звершеної в Ньому радості у вічності без кінця.
Усі будуть насолоджуватися тим, чого раніше око не бачило, вухо не чуло, і що на серці людям не могло і уявитися, усі будуть бачити, що все це відкрив Син Приснодіви Христос Бог, і усі вічно будуть звертатися до Благодатної Виновниці вічної радості з нескінечним, вічним: „ Радуйся, радуйся Благодатная, радуйся усіх родів веселіє! Амінь”.
Митрополит Олексій (Громадський)
підготував прот. Роман Великий