Страждання святої мучениці Феодулії
лютого 17, 2012  |  Автор: прот. Михаїл Сивак  |  Місяцеслов

 Страждання святої мучениці ФеодуліїЗа царювання Діоклетіана і Максиміана, царів римських, правителем в місті Аназарві був якийсь Пелагій, жорстокий гонитель християн. Він наказав своїм слугам йти і розшукувати по всій його області християн, щоб узяти їх і привести до нього на суд, де вони, вислухавши царське веління, повинні були поклонитися богам. Слуги, відправившись виконувати наказ, узяли якусь жінку — християнку на ім’я Феодулія. Вона, боячись не стільки мук, скільки того, щоб не бути оскверненою невірними, пропонувала їм багато золота, просячи їх, щоб відпустили її. Але вони, не узявши золото, привели Феодулію до свого воєводи, сказавши йому про неї, що вона хотіла відкупитися від них золотом. Правитель похвалив слуг, що не прийняли золото і що не відпустили її, і за це нагородив їх дарами. Сам же, засівши на судилищі і поставивши перед собою цю блаженну жінку, запитав її про її ім’я. Вона відповіла:
— Я — християнка.
Воєвода ж Пелагій сказав:
— Перш ніж почну тебе мучити, скажи нам своє ім’я.
Свята відповіла:
—Я вже сказала і не збрехала, що називаюся християнкою. Це ім’я моє — почесне і вічне, люди ж називають мене Феодулією, народилася я від батьків-християн і одержала добре виховання в законі християнському.
Правитель сказав:
— Я бачу, що ти безумно відповідаєш мені.
— Ви самі божевільні, — відповіла свята Феодулія, — тому що, залишивши Бога, поклоняєтеся каменю.
Правитель продовжував:
—Я перестерігаю тебе, як сестру, — принеси жертву богам, і тоді йди насолоджуватися в моєму маєтку, і будеш ти у великій почесті.
Феодулія відповіла:
—Насолоджуйся у своєму маєтку ти сам разом з батьком твоїм — сатаною, і обидва наслідуєте вічні муки.
На це правитель сказав:
—Я знаю, що ви — жінки — запальні і гнівливі, і докучаєте властям; але я не швидко приходжу в гнів і з лагідністю тебе наставляю, щоб ти підкорилася мені і принесла жертву богам, і не погубила своєї душі.
Свята відповіла:
— Перебуваючи у сповіданні Божому, я душі своєї не згублю, але врятую її, а тіло моє піде в землю; отже, я, не як божевільна, говорю тобі: муч моє тіло, якщо хочеш. Бог же, бачивши терпіння моє і повну готовність мою постраждати за Нього, подасть мені Свою допомогу, бо і Він Сам постраждав за нас на хресті, творячи спасіння людей Своїх.
Пелагій сказав їй на це:
— Ти думаєш цими своїми словами збудити в мені лють, щоб я швидше тебе погубив; знай же, що я довго тебе мучитиму, відрізуючи кожну частину твого тіла, поки не погублю тебе.
— Лукавий і хижий вовк, — сказала на це свята, — як ти можеш погубити вівцю, що має Пастирем своїм Христа, Творця всіх; від руки Його хіба може хто мене викрасти?
Тоді мучитель, розгнівавшись, велів оголити святу і повісити її за волосся на кипарисі і мучити її залізними розжареними гаками, обпалюючи їй груди. Свята ж серед мук сказала:
—Бачиш, правителю, що я не відчуваю мук, — ти ж, як я бачу, більш мучишся, переможений мною.
Правитель відповів їй на це:
— Боги наші милостиві і знають, що ти навернешся до них, тому,
щадячи тебе, вони усунули від тебе біль, щоб ти не відчувала мук.
Свята ж сказала:
— Де твої боги, які щадять мене? Покажи мені їх, щоб я могла віддати їм честь.
Почувши ці слова, правитель сильно зрадів і велів швидше відв’язати її і вести в храм Адріана, якого вони почитали як би живим і могутнім богом. Увійшовши до цього храму, свята побачила ідол Адріана і, помолившись Істинному Богу, подула на ідол, і він впав, як уражений громом, і переламався на три частини. Вийшовшизвідти, свята сказала воєводі:
— Увійди і надай допомогу своєму богу, тому що він впав і розбився.
Увійшовши, правитель побачив ідол, лежачим на землі, розбитим на три частини, і заплакав з великим плачем за ним. Слух про сокрушення ідола Адріана дійшов до царів; вони прислали від себе людину в місто Аназарв упевнитися в істині цього слуху, і якщо він справедливий, то віддати правителя міста на поживу звірам. Дізнавшись про це, правитель припав до святої Феодулії з плачем, благаючи її зробити знову цілим їх бога і обіцяючись зробитися християнином, якщо він побачить цього бога стоячим на тому ж місці, де він був спочатку.
Свята, створивши старанну молитву всесильному Богу, веліла ідолу встати цілим на своєму місці, і ідол негайно став цілим, пішов і встав на тому місці, де стояв раніше. Послана ж від царів людина, прийшовши і побачивши ідол цілим, повернулася до царів, не заподіявши правителю ніякого зла. Після цього прийшло від царів розпорядження Пелагію, що повелівало віддати Феодулію різним мукам і віддати її смерті. Пелагій же не лише не виконав своєї обіцянки стати християнином, але забув і про благодіяння святої Феодулії і тому знову узяв її для мук, наказавши розжареними залізними палицями свердлити її ноги. Коли виконували це над нею, до Пелагія підійшов коментарисій Елладій і сказав:
— Прошу твою світлість, віддай цю дівчину під мою владу, і я схилю її поклонитися богам: якщо ж не виконаю цього, то ти відсічеш голову мою.
Правитель віддав святу в його владу. Він же, узявши п’ять довгих цвяхів, встромив один в ліве її вухо так, що він пройшов до правого, а інший цвях встромив в праве вухо так, що він пройшов до лівого вуха; третій цвях вбив в лоб її, а двома проткнув груди її. Свята ж, звівши очі на Небо, благала Бога, щоб дав Він їй терпіння, — і негайно одержала Божу допомогу і зцілення: цвяхи випали, і вона стала неушкодженою. Елладій узяв святу до себе в дім і став улесливо перестерігати її, щоб вона поклонилася разом з ним богам: «Щоб і я, — говорив він, — одержав честь від градоправителя, і ти удостоїлася великої слави від самих царів».
Свята ж відповіла йому:
— Навернись краще ти сам і стань християнином, щоб удостоїтися не короткочасної, а вічної честі в Царстві Господа нашого Ісуса Христа, Який судитиме живих і мертвих і віддасть кожному по ділах його.
Елладій тоді сказав їй:
—Говори всю істину, раба Христова, тому що серце моє розгорілося в мені від твоїх слів.
Тоді Феодулія почала говорити йому:
— Світ цей і всі багатства його, і вся слава — швидкоплинні, майбутній же вік безконечний: і хто тут створить благе, той одержить благу подяку в тому віці; хто ж робить зло в цьому світі будуть вічно мучитися там; ті, що поклоняються ж ідолам, як ви, будуть віддані вічним мукам.
Такими повчаннями свята Феодулія привела Елладія до пізнання істини, і він в розчуленні серця сказав їй:
— Прошу тебе, пані Феодулія, не згадай того зла, яке я заподіяв тобі, але помолися за мене Богу твоєму, щоб і я став християнином.
Коли настав ранок, Елладій разом з Феодулією з’явився до воєводи і сказав:
— Я не міг рабу Істинного Бога спокусити з істинного і блаженного шляху, але, навпаки, вона мене наставила на правильний шлях, позбавивши мене від тьми невідання і привівши до Христа — Істинного Бога, в Якого без жодного сумніву я вірую і Ім’я Його святе сповідую, і поклоняюся Йому.
Почувши ці слова його, воєвода наказав негайно відсікти мечем йому голову, а тіло його кинути в море. Так здійснилася мука його в шостий день лютого. Свята ж Феодулія була кинута в сильно розпалену піч, але залишилася неушкодженою. Після цього мучитель повелів розпалити сковороду для блаженної Феодулії, простягнув її на тій сковороді і обливав її киплячою смолою, воском і олією; але сковорода від вогню, яким розпалювалася, розлетілася на шматки, причому іскри і полум’я палило багатьох з оточуючого народу, сам же воєвода, охоплений полум’ям тим, помер жахливою смертю, а свята Феодулія знову залишилася неушкодженою.
Побачивши це чудо в Христа увірували багато людей, серед яких були почесні громадяни — Макарій і Євагрій.
Після цього невіруючі знову розпалили піч, кинули в неї святу Феодулію і з нею Макарія і Євагрія, а також і тих, що вірували в Христа. І всі, помолившись там, прийняли кончину, з’явившись до безконечного життя, де увінчані вінцем перемоги і торжествують зі всіма святими, прославляючи Отця і Сина, і Святого Духа повіки. Амінь.

Стиль : vfxdude | © 2010-2018 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія