Після того, як нечестива єресь Арія, поширилась, та призвела до великих проблем в Христовій Церкві, тоді розпочалися на віруючих християн жорстокі гоніння, як зі сторони аріан, так з сторони язичників. В цей час зазнавали переслідувань, тортур і було вбито усіх хто визнавав Христа Творцем, а не твариною, – ставши Боголюдиною, а не простим чоловіком. Особливо аріанство посилилося з цього часу, коли сам цар Констанцій, син Констянтина Великого, впав в цю ж єресь, і наблизив додому свого двох великих аріан – Євсевія та Филипа, котрі посилено переслідували православних і спричиняли зло Христовій Церкві. Так, вони були винуватцями смерті святого отця нашого Павла Ісповідника, Патріарха Константинопольського. Відіславши його у Вірменію, вони навчали своїх однодумців задушити його, що ці зробили. Замість нього на патріарший престіл посів Македоній. І ще багато благочестивих вчителів Христового вчення вони замучили таким же чином. Серед цих замучених були Маркіян і Мартирій, котрі своїм вченням і писанням прикрашали Церкву Господню.
На початку вони служили при вищезгаданому Павлі: Маркіян – читець, а Мартирій – іподиякон. Були ж вони писарями, які писали вчення Патріарха Павла, за допомогою якого розповсюджувалося вчення про Христа. Разом з цим вони самі також були великими проповідниками Слова Божого, і охоронцями Церкви, яку вони захищали , наче щитами від єретичних стріл. Господь дав їм, як вірним учням Своїм, премудрість в устах, яку ніхто не міг заперечити і ніхто не міг вистояти проти їхньої мудрості, як це хотіли зробити – аріанці. Після смерті святого Павла, начальники єретиків направили свою ворожнечу на учеників його, Маркіяна і Мартирія. Перш за все вони намагалися відвернути їх від православ’я і притягнути до свого вчення. Вони пропонували їм багато золота , та архієрейські престоли, якщо вони погодяться прийняти їхнє вчення. Про те угодники Божі, відкинули усі дари і пропозиції та насміялися з них, говорили, що краще прийняти муки і страждання і навіть смерть за Христа, ніж жити в єресі. Коли аріани побачили, що нічим не зможуть прихилити святих до свого лжевчення, засудили їх на смерть, яку святі хотіли, прийняти заради Христа. Тоді їх схопили і привели на місце страти, де святі попросили трохи часу, аби помолитися. Піднісши очі до Неба і простягнувши руки, вони молилися:
- Господи Боже, що Створив невидимо серця наші, і керуєш нашими
Ділами, прийми душі рабів Твоїх, які душу віддають заради Тебе, і як вівці ідемо на заколення. Ми радіємо, що такою смертю покидаємо цей світ заради Твого Ім’я. Сподоби нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Чоловіколюбний.
Так помолившись, вони приклонили свої святі голови під мечем і були і були вбиті злочестивими аріанами за визнання Божества Ісуса Христа. Деякі з вірних взяли їхні святі мощі та придали землі з пошаною. Після цього святий отець наш Іоанн Золотоустий в їхню пам’ять побудував храм, в якому хворим подавалося зцілення від різних хвороб. За молитвами святих мучеників, на славу Божу, прославлю чого в Святій Тройці на всі віки. Амінь.