10 листопада Ректор ЛПБА митр. прот. Ярослав Ощудляк на запрошення митр. прот. Михаїла Савчака та з благословення Високопроеосвященнішого Димитрія митрополита Львівського і Сокальського прийняв участь у святковому богослужінні у Свято-П’ятницькій церкві м.Львова.
Традиція правильно називає її церквою “Святих П’ятниць” тому, що в іконостасі храму є дві храмові ікони: великомучениці Параскеви і преподобної Параскеви болгарської. В літературі церква датується 1644 роком на основі таблиці, яка знаходиться ззовні на південній стіні, однак це датування невірне, бо храм існував раніше, а рік 1644 є датою перебудови, проведеної на кошти молдавського воєводи Василія Лупула.
Церква згадується в документах XV століття, починаючи з 1443 року декілька разів. У 1539 році дістає титул крилошанської церкви. Коли приглянемося до будівлі, то побачимо, що вона вросла глибоко в землю і первісні вікна-пресвітери знаходяться на метр від позему. Будівля кладена з дикого каменю. При перебудові вівтаря частину добудували з цього ж каменю, але більш докладно, і в цій новій кладці зроблено нові вікна.
Стіни є старими і вгорі добудовані вже з цегли. Таблиця в честь Василія Лупула стоїть вже на цьому новому, цегляному мурі, що виразно говорить саме про добудову, а не будову нового храму в 1644 році. Тоді ж над притвором збудовано вежу-дзвіницю, яка служила, мабуть, і для оборонних цілей, бо церква знаходилась на передмісті, тобто за мурами міста. За молдавським звичаєм, церква була мальована всередині і ззовні. Доказом цього є останки, знайдені під карнизом дзвіниці при перебудові даху в 1908 році. Рисунок попереднього завершення вежі, зовсім іншого, виконаний художником Пилиховським, бачимо в Євангелії, виданні Ставропігії з 1891 року.
План церкви тридільний. До прямокутника, який поділений на головну наву й менший притвор, від сходу притикає плитка п’ятигранна абсида. Дві невисокі квадратні ніші добудовані на зразок молдавських бокових (трефових) абсид (для хорів) при перебудові з волі Василія Лупула. Ризниці добудовані пізніше.
У церкві зберігається старовинний іконостас першої половини XVII століття роботи майстра школи Федора Сеньковича та його учнів. Це один з найдревніших іконостасів, які мали єдину конструкцію для цілості. Дуже цікава різьба його рам, переважно ажурних, які є тільки натяком на колони, що з’явилися в іконостасах дещо пізніше. Другий, подібний іконостас, датований 1638 роком і виконаний для львівської Успенської церкви, зберігається в неповному й переробленому вигляді в церкві села Грибовичі біля Львова.
П’ятницький іконостас мав п’ять поверхів, крім хреста “з предстоящими”, а в 1870 році дороблений ще шостий, щоб підвищити отвір царських воріт. Нові ікони, виконані малярем Карчмарським, вставлені під намісними й між намісними в шаховому порядку. Старі ряди є наступні: перший знизу намісний, в якому біля царських воріт є ікони Спасителя й Пресвятої Богородиці; на правій стороні, поза південними дияконськими є ікона преподобної Параскеви, а на лівій, північній, ікона великомучениці Параскеви. У цьому ж ряді на царських воротах є чотири медальйончики з євангелістами й два, такої ж величини, з Благовіщенням. На одвірках царських воріт (які мають вигляд порталу) є вузькі вертикальні ікони святих Василія Великого та Іоана Золотоустого. На луці порталу, в центрі, зображене погруддя благословляючого Спасителя, а по боках — архангелів. На північних дияконських дверях намальовано первосвященика Аарона, а на одвірках — первомученика Стефана й Архистратига Михаїла. На табличці, яка заповнює пусте місце над дверми, є в різьбленому картуші Нерукотворний Спас. На південних дверях розміщено первосвященика Мелхиседека, на одвірках — безсеребреників Косму і Даміана, а на табличці — старозавітну святу Трійцю (три ангели за столом). Другий ряд — празничний, з Тайною Вечерею в центрі. Третій поверх становить головний, деісусний ряд. В центрі є ікона моління (триморфон). Біля престолу, на якому сидить Христос, моляться за людей Пресвята Діва й Іоан Предтеча. По боках розміщено по шість апостолів, розділених різьбленою аркатурою. Разом з центральною іконою вони становлять так званого «апостольського деісуса». Четвертий поверх заповнюють двадцять іконок Христових страстей, в центрі яких уміщено покладення Господа у гріб. П’ятий ряд становлять окремо стоячі картуші з пророками. Між ними в медальйоні зображено Христове Воскресіння у новій на той час, західній версії, де Христос з хоругвою в руці стоїть на поломаних воротах пекла, а під ногами лежать переможені диявол і смерть. В ряді празників Воскресіння намальовано за старою традицією, де Христос в пеклі подає руку Адамові, за яким слідують старозавітні праведники. Завершує іконостас велике розп’яття з пристоячими — Богородицею та святими жонами від півночі, а Іоаном Богословом і сотником Лонгіном від півдня.
У вівтарі, на горному місці, є ще одна ікона преподобної Параскеви сербського походження з XVII століття. У наві та в ніші по лівому боці стоїть Верхратсько-Крехівська ікона Пресвятої Богородиці, привезена з Крехівського монастиря. На південній стіні висить ікона великомучениці Варвари в мистецькій срібній ризі, мальована Андрієм Дунайовським у 1739 році. За верхратською іконою, в глибині ніші, знаходиться ікона Успіння Богородиці західного типу, виконана на початку XVII століття львівським цеховим майстром. Є в церкві ікона Похвали Пресвятої Богородиці з середини XVIII століття та оригінальна ікона Пресвятої Богородиці з архангелами, виконані Петром Холодним. На парапеті хорів бачимо барельєф з гербом молдавського воєводи, подібний до того, що знаходиться на фундаційній таблиці на зовнішньої стіни. Зберігаються в церкві дві чаші, датовані XVIII століттям. Одна з них походить з церкви Феодора Тирона.
Раніше тут знаходилась ікона Різдва Богородиці, з іконостасу одноіменної церкви “на Тарнавці”. Тепер ця ікона в музеї українського мистецтва у Львові. Церква Різдва Богородиці, між Тарнавкою та Болонням, стояла на розі вулиць Богдана Хмельницького і Опришківської. За церквою був цвинтар «Папарівка», який був знищений під час будівництва залізничної дороги. Церква діяла до 1784 року, адже потім її закрили з іншими дерев’яними церквами. На «п’ятницькому полі», на розі вулиць Гайдамацької і Замарстинівської, стояла церква Введення в храм, а при ній жіночий монастир. Храмова ікона цієї церкви є, мабуть, в іконостасі церкви на Збоїщах, який походить з початку XVIII століття і має дуже гарну різьбу. А звідки його сюди привезено — не відомо. Рештки старшого введенського іконостасу з XVII століття (1697р.), купленого у Львові, до першої війни знаходились в селі Мацошин біля Жовкви. Недалеко від Введенської церкви, де сьогодні Палац культури ім. Г.Хоткевича, стояла церква Воскресіння. Її спалили татари під час облоги Львова 1695 року, поскладавши під нею своїх убитих. Нову церкву розібрали 1784 року. Могилу, в якій поховано татарів, розкопано в часі будівництва залізничного мосту над вулицею Замарстинівською.
У кінці колишньої Жовківської вулиці стояла церква Спаса. Археологи натрапили на сліди цвинтаря між вулицями Волинською і Промисловою. Недалеко від цвинтаря «Папарівки», там, де сьогодні фармацевтична фабрика, стояв монастир з церквою апостола Іоана Богослова, яку розібрано в 1809 році, оскільки в 1802 році скасовано монастир.
Сьогодні у храмі служать два священики: настоятель – митрофорний протоієрей Михайло Савчак та другий священик – протоієрей Ігор Мелетич, а також диякон Віталій Федюк.
ХРАМИ
святої великомучениці Параскеви-П’ятниці
у Львівсько-Сокальській єпархії УПЦ КП[1]
1. Церква Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці (с.Погорільці, Золочівський р-ну, Львівська обл.)
Збудована в 1775 році коштом парафіян. Ця дерев’яна тризубна однокупольна церква вміщає 100 осіб. Найбільше в храмі привертає увагу різьблений, позолочений іконостас, котрий датується XVIII-XIX ст. При церкві діють: хор, сестринство та недільна школа, в котрій дітей навчають Закону Божого.
Настоятель: Горохівський Нестор Володимирович, протоієрей.
2. Церква Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці (с.Опліцько, Радехівський р-ну, Львівської обл.)
Ця мурована однокупольна хрестоподібна будівля була збудована у 1910 році за проектом Василя Нагірного. Церква вміщає 1000 осіб. Під опікою парафії перебуває каплиця над чудотворним джерелом та ікона Пресвятої Богородиці. При церкві діють сестринство та хор.
Настоятель: Музика Степан Іванович, протоієрей.
3. Церква Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці (с.Пониква, Бродівський р-ну, Львівська обл.)
Церква збудована в 1864 році. Це мурована однокупольна тридільна будівля, котра вміщає 1100 осіб. Тут діють: хор, сестринство, недільна школа. Біля храму розташована дзвіниця. Всередині церкви — чудовий позолочений іконостас XIX ст. Остання реставрація храму проводились у 1989 році.
Настоятель: Гоза Петро Васильович, митрофорний протоієрей.
4. Церква Святої Великомучениці Параскеви-П’ятниці (с.Хренів, Кам’янко-Бузький р-ну, Львівська обл.)
Дерев’яна однокупольна церква була збудована в 1920 році як каплиця на кошти добровільних пожертв парафіян. Вона вміщає 150 осіб. Під опікою парафії також перебуває каплиця Успіння Божої Матері. В 1991 році храм відреставровано. При церкві Мучениці Параскеви-П’ятниці діє недільна школа, хор та сестринство.
Настоятель: Бачало Іван Васильович, митрофорний протоієрей.
[1] За книгою: Шематизм Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату 2000 рік. Статистично-біографічний довідник.- Львів: ПАІС, 2000