7 вересня 2013 року у Львівському Катедральному костелі (РКЦ) урочисту Месу спогаду блаженного Якова Стрепи відпривили священники Львівської Архідієцезії

“З погребінням тіла для нашого померлого собрата все ніби закінчилось. Однак, і смерть і могила — це ворота, що ведуть у нове життя! Зрозуміло, що це життя недоступне невірним, для яких смерть означає кінець всього. Коли говориш цим людям про вічне життя, вони запитують: “Але звідки ви знаєте, що є життя після смерті? Чи повертався хтось звідти, щоб розповісти про це?”[1]. Християнська Церква віками боролась з різного роду філософськими вченнями та релігійними єресями, які вигадували нові і нові гіпотези про післясмертне існування, забуваючи, що “ніхто не може покласти іншої Основи, крім покладеної, Яка є Ісус Христос” (1Кор.3:11). Але Західна гілка Церкви Христової, захопившись цією боротьбою сама відступила від правдивої віри ввівши у своє вчення поняття чистилища.

Найперше слід розібратись, що саме різнить Православ’я з Католицькою Церквою, так як вона, за віком, є такою ж, як і Церква Православна. Основних таких розбіжностей є сім, це:

• Вчення про те, що Папа є Головою Церкви і намісником Христа на землі;
• Вчення про непогрішимість і непомильність Папи в питаннях віри і моралі;
• Вчення про сходження Св. Духа від Отця і від Сина;
• Вчення про непорочне зачаття Пресвятої Богородиці;
• Вчення про надлишкові добрі діла у святих;
• Звичай не миропомазувати і не причащати дітей;
• Звичай не причащати мирян Тілом і Кров’ю, а лише Тілом.