“… і сходились туди піші з усіх міст… і зійшлися до Нього” (Мк.6:33),— це в пустелю Віфсаїдську, де сталось чудесне насичення п’яти тисяч п’ятьма хлібами і двома рибами. Що ж вабило народ до Господа? Співчуття до Божественного. Божество Господа, приховане під покровом людської природи, являє себе у слові, ділі, погляді і у всьому, що видно було у Господі.

Багато хто з людей не знає, що таке Богомислення, що таке внутрішня молитва. Вони думають, що такими лиш молитвами можна спастися, які написані в церковних книгах, і ними тільки треба молитися.
Природа людини подвійна – тілесна та духовна, так само, як і людина розрізняється зовнішня та внутрішня. Подвійна буває й молитва: зовнішня та внутрішня, яка явно звершується і таємно, спільна та усамітнена, обов’язкова та добровільна.

Хто бажає благовгодити Богові та стати спадкоємцем Божим по вірі, щоб йому наректися і сином Божим, народженим від Духа Святого, той передо всім, ввзявшись за великодушність і терпіння, повинен мужньо переносити скорботи, які трапляються з ним, біди та нестатки, – чи будуть це тілесні хвороби і страждання, чи безчестя і образи від людей, чи різні невидимі скорботи, які наводять на душу лукаві духи з наміром привести її в розслаблення, недбальство і нетерпеливість, а тим перешкодити їй увійти в життя; наводять же за Божим допустом, який допускає кожній душі бути спокушуваній різними скорботами, щоб явними стали ті, хто любить Бога всією душею, як мужньо вони переносять все, що наводить лукавий і не втрачають уповання на Бога, але завжди за благодаттю з вірою і великим терпінням очікують порятунку; тому стають здатними витримати будь-яку спокусу, і таким чином, отримавши обітницю, стають гідними царства.

Безперестанно молися і проси помочі у Бога

Будь-яке зусилля наше без благодаті та помочі Божої не сильне. Сама людина повністю може розбеститися і себе погубити, але сама себе виправити і спасти не може без Бога. Може жити за плоттю, як човен вниз по ріці плисти, але проти плоті стояти і духовно жити – не може сама собою. Як судно проти бистрини річкової плисти само собою не може – треба його або гребцям, або вітру з вітрилом зрушувати, – так і людині в духовному житті та ділі спасіння надприродна і всемогутня Сила помагати повинна. Бо треба себе самого перемагати. Але як це зробити без сили Божої, яка одна все може? Таке от велике розтління природи нашої!

Ціль наша – спасіння і Життя Вічне

Для Вічного Життя створені ми Творцем нашим і до нього словом Божим покликані, Святим Хрещенням оновлені, і Христос, Син Божий, заради того у світ прийшов, щоб нас до нього покликати та привести, – і Він один необхідно потрібний. Тому перше зусилля та турбота твоя про те нехай буде, щоб його отримати. Без нього все – ніщо, хоч і цілий світ здобудеш. Для отримання його всякий гріх і пристрасть до суєти світу цього перешкоджають, бережись же, щоб не втратити Вічне Життя. Тимчасове життя бережеш, хоча й неодмінно залишиш його, і все робиш, щоб його не втратити; наскільки незрівнянно більше треба берегти Вічне Життя й усе старання прикладати, щоб того не втратити! Все тимчасове проти вічного – ніщо. Шукай же Вічне Життя, як єдине твоє правдиве добро, і всього того, що двері до нього зачиняє, уникай. Бог чоловіколюбивий хоче для тебе спасіння: нехай буде це хотіння й твоїм. Бажай же та шукай того, як голодний – їжі, спраглий – пиття, і отримаєш, що бажаєш.

Святий Тарасій народився в Константинополі; батько його Георгій і мати Євкратія були людьми благородними і належали до стану патриціїв. Досягнувши повнолітнього віку і здобувши хорошу освіту, Тарасій виконував різні посади при царському палаці; за його розсудливість і добру вдачу тут всі любили і поважали його, і він був поставлений одним з царських радників. А на царському престолі сидів тоді Костянтин Порфирородний, син Лева Хозара, внук Копроніма; він царював не один, а разом з матір’ю своєю Іриною, оскільки йому до часу запанування було всього 10 років.

Великий святитель і пастир Божої Церкви — Лев, папа Римський, родом був з Італії; отець його іменувався Квінтіаном. З юних років святий Лев був навчений всякій книжній премудрості, познайомився із зовнішньою філософією і був наставлений в чеснотах християнських. Полюбивши духовне житіє більш мирського, він спочатку був архідияконом у папи Сикста ІІІ. За свою високу цнотливість і чистоту він по смерті Сикста одноголосно був вибраний в первосвятителя Римської Церкви.

Багато чудес створив святитель Миколай не тільки за життя, але і після смерті. Хто не здивується, чуючи про дивні його чудеса! Бо не одна країна і не одна область, але вся піднебесна сповнилася чудесами святого Миколая. Підеш до греків, і там ними дивуються; підеш до латинів — і там ними вражаються, і в Сирії їх вихваляють. По всій землі дивуються святителеві Миколаю. Прийдеш на Русь і побачиш, що немає ні міста, ні села, де б не було безлічі чудес святого Миколая.

Святителя Христового Миколая, великого Чудотворця, скорого помічника і доброго заступника перед Богом, виростила країна Лікійська. Він народився в місті Патарі. Його батьки, Феофан і Нонна, були благоче­стивими, знатними і заможними людьми. Це благословенне подружжя за своє богоугодне життя, велику милість та чес­ноти удостоїлося виростити святу гілку і “дерево, посадже­не при витоках вод, що плоди свої дає в час свій” (Пс.1,3).