Святі — це вибрані Богом, посвячені Богу, освячені люди. Дослівно “святий” — це той, хто не належить світові, але Богові, не земному, а небесному. У своїх посланнях апостол Павло називає святими тих, хто прийняв хрещення, тобто вибраних від світу, тих, хто посвятив себе Богові (1Кор.1:2; Еф.1:1; Флп.1:1). Відповідно, шанування святих — це поклоніння явленню благодаті Божої, при якому честь віддається Творцю, Котрий прославив святістю Своє творіння (блаж. Ієронім). Історично виникло ряд різних категорій святості, відповідно до чисельності дарів Святого Духа, про що говорив ще апостол Павло (1Кор.12:8-11). Процес виявлення нових форм святості є невичерпним і продовжується до нині.
Апостоли — вибрані Христом учні, які ходили за Ним, проголошували разом із Ним Євангеліє, виганяли бісів, говорили від Його імені. Христос наділив апостолів Своєю владою (Мф.10:40). В силу цієї влади апостоли після П’ятдесятниці стають на чолі Церкви. Цю владу апостоли передали своїм наступникам (приємникам).
Благовірний — розряд святих із монархів (царі, імператори, князі), які прославились своїм благочестям, милістю і турботами про утвердження християнської віри (благов. Князь Олександр Невський).
Блаженний — даний термін застосовується у нашій Церкві до святих, котрі шануються у Католицькій Церкві у тих випадках, коли їх вшанування було встановлене до розділення Церков (1054 р.) (блаж. Августин, блаж.Ієронім Стридонський; блаж. Феодорит Кирський та ін.). На Русі найменування “блаженний” застосовувалось до святих юродивих.
Безсрібреник — тип святих, які прославились своєю безкорисливістю, відмовою від багатства заради віри (свв. безср. Косма і Даміан).
Сповідник — розряд святих, котрі відкрито сповідували свою віру в час гонінь, але не загинули мученицькою смертю (преп. Максим Сповідник).
Мученик — розряд святих, які прославляються Церквою за мученицьку смерть, яку вони прийняли за віру (мч. Назарій).
Великомученик — мученик, котрий перетерпів особливо великі і довготривалі страждання за Христа і при цьому виявив надзвичайну стійкість у вірі (вмц. Катерина; вмч. Димитрій).
Священномученик — мученик, який належить до священичого або єпископського чину. Священномученики не складають окремого типу святості, а входять у число мучеників (сщмч. Климент Римський).
Преподобномученик — мученик, що належить до числа монахів. Також входять у число мучеників (прмч. Стефан Новий; прмц. Анастасія Узорішительниця).
Праотець — розряд старозавітних святих, шанованих Християнською Церквою, як виконувачів волі Божої у священній історії доновозавітної епохи. До праотців відносяться насамперед старозавітні патріархи (Адам, Ной).
Преподобний — розряд святих, подвиг яких полягав у монашестві (преп. Ілля Муромський).
Пророк — старозавітні святі, провісники волі Божої, що говорять від імені Бога, звіщають Божі слова (прор. Мойсей, прор Ісая).
Рівноапостольний — найменування святих, що особливо прославились благовіствуванням Євангелія і наверненням народів у християнську віру (рівноап. кнн. Володимир і Ольга).
Святитель — розряд святих з єпископського чину, котрі своїм життям і праведним пастирством здійснили Промисел Божий про Церкву у її прямуванні до Царства Небесного (свят. Іоан Золотоустий).
Стовпник — преподобні святі, що обрали для себе особливий подвиг — стояння на стовпі, як спосіб віддалення від світу і зосередження на постійній молитві (преп. Симеон Стовпник).
Страстотерпець — найменування християн-мучеників, які прийняли мученицьку смерть не від гонителів християнства, а від одновірців через злобу чи змову (свв. страстотерпці Борис і Гліб).
Чудотворець — святі, котрі прославились чудотворінням (свят. Миколай, архієпископ Мир Лікійських Чудотворець).
Юродивий — розряд святих подвижників, котрі обрали особливий подвиг — добровільне прийняття на себе приниження і образ для досягнення вищого ступеня смирення, чистоти і благості сердечної і тим самим для розвитку любові, навіть стосовно ворогів і переслідувачів (блаж. Ксенія Петербузька, юродива).