1 серпня 2010 року Львівсько-Сокальська єпархія вітала входження на кафедру митрополита Львівського і Сокальського Димитрія (Рудюка), якого рішенням Священного Синоду 27 липня 2010 року було призначено на древню Львівську православну кафедру після упокоєння митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака).
У неділю зранку о 9.30 год. Владика Митрополит зустрівся з Головою Львівської Облдержадміністрації п. Василем Горбалем.
На подвір’ї храму Митрополита Димитрія зустрів з хлібом-сіллю староста Свято-Покровського кафедрального собору п. М.Л. Шаровський, який вручив Владиці ключ від собору.
При вході у собор Владику привітав собор духовенства на чолі із секретарем Львівсько-Сокальської єпархії митр. прот. Володимиром Бачинським.
Після Євангелія проповідь виголосив ключар Свято-Покровського собру митр. прот. Павло Кочкодан.
Після Літургії Митрополит Львівський і Сокальський Димитрій виголосив пастирське слово:
“Всечесні отці, дорогі браття і сестри! Я хочу вірити, що це є не сон, що все, що зі мною сталося — це є Промисел Божий, воля і благословення Святішого Патріарха і Священного Синоду.
Прийшов я до вас на вашу кафедру з миром і кажу: “Мир вам!”. Мир Богом береженому місту Львову, мир усім містам львівської землі. “Мир вам!”. І прошу прийняти цей мир від моєї збентеженої душі, яка як і в святителя Іоана Золототустого, який, вступаючи на своє священиче служіння, почав говорити так: “Хваліть Бога небеса, всі ангели і архангели, хваліть Бога на землі все творіння”,— та сказав він,— “Не знайшов я серед тих, хто хвалить Бога людини, тобто себе грішного”,— і тому хочу сьогодні вознести хвалу всім вам, бо думаю, що таким чином буду достойний прославляти Самого Бога. Коли, дорогі брати і сестри, я подумаю, які великі подвижники слова і духу були на Львівській кафедрі, починаючі від святителя Макарія Тучапського, Єремії Тисаровського, Гедеона Балабана, святителів сучасних ХХ ст. митрополита Миколая (Юрика), митрополита Никодима і блаженної пам’яті спочилого митрополита Андрія (Горака), я бентежуся, тому що переживаю з того, як Ви сприймете мене. Прийшов я до Вас не з якихось міркувань меркантильних, а прийшов, як сказав Христос до своїх учеників: “Щоб не мені Ви служити, а я вам послужив”,— і таким чином сповнив і закон і заповіді Божі. Я не прошу зараз у вас, щоб ви, всечесні отці і ви, дорогі браття і сестри, називали мене Владикою. Я хочу вам сказати словами Господа Ісуса Христа: “Якщо ви увіруєте в Отця Мого Небесного, то я вас всіх назву братом, сестрою і матір’ю”. Якщо я заслужу у вас того, щоб стати добрим пастирем, тоді ви назвете мене Владикою. Свого часу мій небесний патрон святитель Димитрий (Туптало), митрополит Ростовський, прийшовши до пастви, коли його несподівано було покликано на Ростовську кафедру, сказав такі слова: “Я вас не знав і ви мене не знали”. Ніколи я не міркував і не думав, що так скоро, в такому часі зійду на цю Львівську древню кафедру, тому з трепетом, зі страхом і з збентеженням душі, я приймаю своє призначення і прошу ваших святих молитов, прошу підтримки.
20 років я служив поруч зі Святішим Патріархом Філаретом, 20 років я був у золотоверхому Києві і сьогодні приношу вам часточку благословення печерських гір, нашого другого Йордану — сивочолого Дніпра — хочу передати вам благословення преподобних отців Києво-Печерських, які подвизалися на печерських пагорбах і хочу закінчити своє слово словами преподобного і богоносного Антонія Києво-Печерського, я кий говорив так: “Постав, Господи, на камені віри ноги мої”. Я хочу, щоб за молитвами преподобних отців Києво-Печерських, всіх святих, всього собору землі Галицької, Господь і мене утвердив на цій кафедрі, щоб я вам старався бути таким архіпастирем, яким був мій попередник митрополит Андрій”.
Після Літургії у приміщенні Львівсько-Сокальського єпархіального управління відбулась прес-конференція Митрополита Львівського і Сокальського Димитрія з представниками мас-медіа.
Увечері Владика Димитрій у Свято-Покровському кафедральному соборі відслужив Акафіст до Найсолодшого Ісуса.
Назар Лозинський
