Блаженний Никон був родом із міста Києва і походив від знатних батьків; прибувши до Печерського монастиря, він перш за все віддав свій розум і всього себе у послух Христу і став досвідченим ченцем. Потім, під час нашестя злочестивих половців, він потрапив до них у полон одночасно із святим Євстратієм Печерським та був відведений із монастиря в їхню країну і перебував там в ув’язненні. Один христолюбивий громадянин міста Києва прибув туди, щоб викупити полонених, проте блаженний Никон ухилився від цієї людини; цей христолюбець подумав, що він чинить так через те, що сам має в Києві багатих родичів, якими бажає бути викупленим. Викупивши багато полонених, той чоловік повернувся до Києва і розповів про блаженного Никона. Його родичі, дізнавшись про це, прибули до половців із великими скарбами, щоб викупити Никона, але блаженний Никон сказав їм:

- Не витрачайте на мене даремно ваше майно: якби Господь бажав моєї свободи, то Він не віддав би мене у руки цих беззаконників: Він Сам віддає в полон тих, кого хоче. А ми, «невже добре будемо приймати від Бога, а злого не будемо приймати?» (Іов. 2, 10).

Родичі дорікали блаженному, але змушені були, не викупивши його, повернутися назад з усім взятим майном. Після цього ті, хто полонив блаженного, разом з іншими половцями, побачивши, що вони не досягли своєї мети, стали немилосердно мучити божого раба. І впродовж трьох років вони утискали блаженного, зв’язували, заковували у кайдани його руки і ноги, мучили вогнем, роздирали ножами, морили голодом і спрагою, позбавляли їжі впродовж одного, двох, трьох і більше днів; влітку по три дні тримали його під пекучим сонячним промінням, а взимку викидали його на сніг і мороз. Усе це вони робили для того, щоб він себе викупив; але блаженний Никон за все лише дякував Господу і безперестанно молився Йому. Через деякий час він сповістив своїх мучителів, що Христос задарма звільнить його з їхніх рук і що він вже отримав звістку про це. – Мені явився, – говорив він, – мій брат Євстратій, якого ви віддали жидам на розп’яття; за це вони будуть засуджені разом із своїми батьками, що колись кричали: «кров його на нас і на дітях наших». Ви ж, нечестиві, будете мучитись разом із Іудою, який віддав Господа на хресні страждання. Явлений мені мученик сказав, що на третій день, молитвами святих отців Антонія і Феодосія та інших печерських угодників, я буду повернений у Печерську обитель.

Йому підрізали жили під колінами, щоб він не міг ходити, тому що, вони думали, що він хоче втекти, і почали його ще більше пильнувати. І ось на третій день, о шостій годині дня, тоді як уся варта оточувала преподобного з зброєю в руках, блаженний в’язень став невидимим, а ті, що стерегли його, тільки почули його голос, що співав: «Хваліте Господа з небес!» Блаженний Никон був родом із міста Києва і походив від знатних батьків; прибувши до Печерського монастиря, він перш за все віддав свій розум і всього себе у послух Христу і став досвідченим ченцем. Потім, під час нашестя злочестивих половців, він потрапив до них у полон одночасно із святим Євстратієм Печерським та був відведений із монастиря в їхню країну і перебував там в ув’язненні. Один христолюбивий громадянин міста Києва прибув туди, щоб викупити полонених, проте блаженний Никон ухилився від цієї людини; цей христолюбець подумав, що він чинить так через те, що сам має в Києві багатих родичів, якими бажає бути викупленим. Викупивши багато полонених, той чоловік повернувся до Києва і розповів про блаженного Никона. Його родичі, дізнавшись про це, прибули до половців із великими скарбами, щоб викупити Никона, але блаженний Никон сказав їм: – Не витрачайте на мене даремно ваше майно: якби Господь бажав моєї свободи, то Він не віддав би мене у руки цих беззаконників: Він Сам віддає в полон тих, кого хоче. А ми, «невже добре будемо приймати від Бога, а злого не будемо приймати?» (Іов. 2, 10). Родичі дорікали блаженному, але змушені були, не викупивши його, повернутися назад з усім взятим майном. Після цього ті, хто полонив блаженного, разом з іншими половцями, побачивши, що вони не досягли своєї мети, стали немилосердно мучити божого раба. І впродовж трьох років вони утискали блаженного, зв’язували, заковували у кайдани його руки і ноги, мучили вогнем, роздирали ножами, морили голодом і спрагою, позбавляли їжі впродовж одного, двох, трьох і більше днів; влітку по три дні тримали його під пекучим сонячним промінням, а взимку викидали його на сніг і мороз. Усе це вони робили для того, щоб він себе викупив; але блаженний Никон за все лише дякував Господу і безперестанно молився Йому. Через деякий час він сповістив своїх мучителів, що Христос задарма звільнить його з їхніх рук і що він вже отримав звістку про це. – Мені явився, – говорив він, – мій брат Євстратій, якого ви віддали жидам на розп’яття; за це вони будуть засуджені разом із своїми батьками, що колись кричали: «кров його на нас і на дітях наших». Ви ж, нечестиві, будете мучитись разом із Іудою, який віддав Господа на хресні страждання. Явлений мені мученик сказав, що на третій день, молитвами святих отців Антонія і Феодосія та інших печерських угодників, я буду повернений у Печерську обитель. Йому підрізали жили під колінами, щоб він не міг ходити, тому що, вони думали, що він хоче втекти, і почали його ще більше пильнувати. І ось на третій день, о шостій годині дня, тоді як уся варта оточувала преподобного з зброєю в руках, блаженний в’язень став невидимим, а ті, що стерегли його, тільки почули його голос, що співав: «Хваліте Господа з небес!» Так чудесно преподобний опинився у Печерську, у храмі Пресвятої Богородиці. Де і продовжив своє служіння Богу.

Так чудесно преподобний опинився у Печерську, у храмі Пресвятої Богородиці. Де і продовжив своє служіння Богу.