Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол з 70-ти, сподвижник святого апостола Павла , лікар з освіченого грецького середовища. Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі. Після Воскресіння Господь Ісус Христос з’явився святим Луці та Клеопі, котрі йшли в Еммаус.

Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і з тих пір вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили ті що з ним подорожували , апостол Лука продовжував ділити з ним всі труднощі благовісницького подвигу. Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука залишив Рим і з проповіддю пройшов Ахаю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він мученицьки закінчив земний шлях.

Святе переданя присвоює йому написання перших ікон Божої Матері. «Благодать Народженого від Мене і Моя милість з цими іконами так буде», – сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла. Євангеліє написане ним у 62-63 роках в Римі, під керівництвом апостола Павла. Святий Лука в перших віршах чітко висловив мету своєї праці: найбільш повно і в хронологічній послідовності описав по порядку все, що відомо християнам про Ісуса Христа і Його вчення, і цим дав тверде історичне обґрунтування християнського надії. Він ретельно досліджував факти, широко використовував усний переказ Церкви і розповіді Самої Пречистої Діви Марії.

У богословському змісті Євангеліє від Луки відрізняється насамперед вченням про загальність спасіння, здійсненого Господом Ісусом Христом, про вселенське значення євангельської проповіді. Святий апостол написав також книгу Діянь святих апостолів у 62-63 роках в Римі. Книга Діянь, будучи продовженням Четвероєвангелія, оповідає про праці й подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя. У центрі оповідання – Апостольський Собор 51р. як основна церковна подія, що послужила догматичною підставою для відмежування християнства від іудейства і самостійного розповсюдження його у світі. Богословським предметом книги Діянь є переважно Домобудівництво Святого Духа, здійснюване в заснованій Господом Ісусом Христом Церкві від Вознесіння і П’ятидесятниці до Другого пришестя Христового.