Життя святого Апостола Тимофія
лютого 3, 2012  |  Автор: Чемерис Іван  |  Місяцеслов

images 150x150 Життя святого Апостола ТимофіяСвятий апостол Тимофій походив з Лікаонської області, виховання і освіту отримав в знаменитому місті Лістрі, він не стільки прославився достатком плодів земних, скільки цією богонасадженою плодоносною гілкою. Ця молода гілка виросла від не зовсім здорового кореня: бо як запашна троянда зростає з терну, так і святий Тимофій народився від невіруючого елліна, який був відомий своїм язичницьким нечестям і настільки загруз в пороках, наскільки згодом син його перевершував всіх людей чеснотами і високою моральністю. Матір же і бабця святого Тимофія були родом єврейки, обидві святі і праведні, прикрашені добрими справами, як про це свідчить святий Апостол Павло в словах: «Бажаю бачити тебе, згадуючи сльози твої, щоб мені сповнитися радощі, наводячи на спомин нелицемірну віру твою, яка раніше перебувала в бабці твоїй Лоїді і матері твоїй Євниці; упевнений, що вона і в тобі».
Ще будучи отроком, блаженний Тимофій, годований своєю матір’ю не стільки тілесною їжею, скільки словом Господнім, всіляко ухилявся від язичницької і юдейської помилки і потім звернувся до святого Апостола Павла, цієї богогласної церковної труби. Це сталося таким чином. Святий Апостол Павло, разом з учнем і апостолом Христовим Варнавою, прийшов в Лістру, як про це оповідає апостол Лука в Діяннях Апостольських: «Вони віддалилися, — говорить він, — в Лікаонські міста Лістру і Дервію і в околиці їх». Після прибуття свого туди святий Апостол Павло зробив велике чудо: кульгавого від утроби матері зцілив єдиним словом. Бачивши це, жителі міста сильно дивувалися, кажучи: «Боги в образі людському зійшли до нас». Коли ж вони дізналися, що це не боги, а люди, і називаються апостолами і проповідниками Живого Бога, притому противники помилкових богів, і для того саме послані, щоб обертати людей від бісівської помилки до Істинного Бога, що може не тільки кульгавих зціляти, але і мертвих воскрешати, тоді багато хто від помилки своєї обернувся до благочестя. У числі таких була і мати цього блаженного апостола Тимофія, що залишилася вдовою по смерті свого чоловіка. Вона з радістю прийняла святого Апостола Павла в дім свій, піклувалася про його утримання і зручності життя і, нарешті, віддала йому в навчання сина свого, святого Тимофія, як дар за вчинене в їх місті чудо і за сприйняте від нього світло істинної віри. Святий Тимофій був ще дуже молодий роками, але дуже здібний і підготовлений до сприйняття Слова Божого. Святий Павло, прийнявши юнака, не лише знайшов в ньому лагідність і прихильність до добра, але і побачив в ньому благодать Божу, унаслідок чого полюбив його навіть більш, ніж його батьки по плоті. Але оскільки святий Тимофій був ще дуже юний і не міг переносити тягарів подорожі, то святий Апостол Павло залишив його в домі матері, приставивши до нього майстерних вчителів, які навчили б його Божественному Писанню, як про це він сам згадує в Посланні до Тимофія: «Ти з дитинства знаєш Священні Писання». Сам же Апостол Павло, по намові юдеїв побитий народом камінням, був витягнутий за місто, після чого пішов в інші міста.
Через декілька років, коли святий Апостол Павло, вийшовши з Антиохії, захотів відвідати братію у всіх містах, в яких раніше проповідував Слово Боже, то, узявши з собою Силу, прийшов в Лістру, де жив святий Тимофій. Бачивши, що він досяг дорослого віку і досягає успіху у всякій чесноті, притому користується високою пошаною у всіх тамтешніх християн, Апостол Павло прийняв його до себе на апостольське служіння і зробив його своїм постійним супутником у всіх працях і товаришем по службі у Господа. Коли ж він хотів вийти з міста, то ради деяких юдеїв, що проживали там і в навколишніх місцях, обрізав Тимофія за законом Мойсеєвим, — не тому, що це було необхідно для спасіння, бо нова благодать подається, замість обрізання, в Святому Хрещенні, але для того, щоб не спокушалися через нього юдеї, оскільки всі вони знали про його походження від язичника. Вийшовши з Лістри, святий Апостол Павло проходив міста і селища, учивши і благовістуючи Царство Боже і всіх освічуючи світлом благочестя. За ним, як зірка за Сонцем, що засяяло від третього неба, слідував Божественний Тимофій, сприймаючи немерехтливе світло благочестя — вчення благовіствування Христового і научаючись високим подвигам і доброчесному життю, як про це і сам святий Апостол Павло свідчить: «Ти пішов за мною у вченні, житії, розташуванні, вірі, великодушності, любові, терпінні, в гоніннях, стражданнях».
Так святий Тимофій почерпнув всі чесноти від посудини вибраного — Апостола Павла і сприйняв від нього, ради Христа, апостольську убогість. Не шукаючи собі ніяких багатств, ні золота, ні срібла, ні яких-небудь інших речовинних благ, він переходив з місця на місце, сповіщаючи Євангеліє Царства Божого. Він засвоїв звичай віддавати добром за зло; покірний — він благословляв, гнаний — терпів, і у всьому виявляв себе Божим слугою, будучи істинним імітатором своєму вчителю. Святий Апостол Павло, бачивши учня свого, який настільки досяг успіху в чеснотах, поставив його спочатку дияконом, потім пресвітером і нарешті — єпископом, хоча він був і молодий роками. Зробившись через покладання рук апостольських служителем Христових Таїн, святий Тимофій зробився старанним імітатором тягарів і праць апостольських, не поступаючись іншим апостолам в стражданнях і працях під час благовіствування вчення Христового. Ні юність, ні слабкість тіла не могли коли-небудь перешкодити йому у виконанні прийнятого ним на себе подвигу. У всій своїй діяльності він виявляв велич духу, як про це свідчить вчитель його — святий Апостол Павло в першому своєму посланні до Коринфян: «Якщо прийде до вас Тимофій, дивіться, щоб йому було у вас безпечно, бо він робить справу Господню, як і я. Тому не нехтуйте ним». Святий Апостол Павло писав: «Я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господеві сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі». Так само і в інших своїх посланнях він називає святого Тимофія своїм братом, кажучи: «Павло, в’язень Ісуса Христа, і Тимофій брат», «Павло, волею Божою Апостол Ісуса Христа, і Тимофій брат», «Павло, волею Божою посланець Ісуса Христа, і Тимофій брат». І ще він пише: «Ми послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого в благовістуванні Христовому, щоб затвердити вас і утішити у вірі вашій». Ці і багато інших свідчень в похвалу святому Тимофію знаходяться в посланнях Апостола Павла. Проте, св. Тимофій не звеличився цим, але, живучи в смиренномудрії і строгому утриманні себе від гріха, постійними працями і постом так виснажував себе, що і сам вчитель його, поглядаючи на його подвиги і пости, сильно жалів його. Він переконував святого Тимофія не пити однієї води, але вживати і небагато вина ради його шлунку і частих недуг, якими, хоч і постійно тіло його було обтяжено, але за те душевна чистота залишалася незайманою і вільною від всякого пошкодження. Святий Тимофій з вчителем своїм проходив всі кінці світу: то в Ефесі, то в Коринфі, то в Македонії, то в Італії, то в Іспанії вони сповіщали Слово Боже, так що з повним правом можна було сказати про них: по всій землі пішов відголос їхній, і до краю вселенної їхні слова! ПРИ ЦЬОМУ святий Тимофій був проникливий в міркуваннях, швидкий у відповідях, в проповіді Слова Божого — майстерний оратор, у викладі Божественних Писань — захоплюючий тлумачник, в церковному управлінні і захисті істин віри — гідний пастир. Особливо ж гідно уваги те, що він одержав багату благодать, оскільки вчення своє він почерпнув з двоякого джерела: він не лише мав своїм вчителем святого Павла, але повчався і у святого Іоана, улюбленого учня Христового. Коли ж святий Іоан був засланий імператором Римським Доміціаном у вигнання на острів Патмос, то Тимофій був, замість нього, єпископом міста Ефес, де, через трохи часу, і постраждав за своє свідчення про Ісуса Христа.
Одного разу в Ефесі звершувалося особливо урочисте свято, зване «катагогіум», в який ідолопоклонники, чоловіки і жінки, надягнувши на себе зображення різних дивних істот, брали в руки ідоли і з безсоромними танцями обходили вулиці міста. При цьому вони співали пісні і кидалися на стрічних, як розбійники, і навіть багатьох вбивали. Чинили вони і багато іншого поганого беззаконня, яким думали виразити шанування своїх мерзенних богів. Бачивши це, блаженний Тимофій запалав вогнем Божественних ревнощів і, з’явившись на це богопротивне видовище, відкрито і сміливо проповідував Єдиного Істинного Бога, Господа нашого Ісуса Христа, — ясно показав помилки і самовтіхи їх щодо своїх богів і вільно висловив багато, що було корисно для переконання їх. Вони ж, блукаючи в пітьмі язичницьких помилок, не зрозуміли слів апостола, а, одностайно спрямувавшись проти нього, жорстоко били його ідолами, що були у них в руках, немилосердно і нелюдяно тягнули його по землі і, нарешті, замучили його до смерті. Християни, що прийшли потім, знайшли його, що ледве дихав. Вони винесли його за місто і, коли він помер, похоронили його на місці, званому по-грецьки Піон, тобто огрядне. Через багато часу чесні мощі святого апостола Тимофія, по велінню царя Констанція, сина Костянтина Великого, були перенесені святим мучеником Артемієм з Ефеса до Константинополя і покладені в церкві Святих Апостолів разом з мощами святого Апостола Луки і Андрія Первозванного. Так було благоугодно Богу, бо в житії їх все було загальне: характер, вчення і проповідь Євангелія. Тому і спільний гріб личив їм по смерті, тим більше що і упокоєння їх на небесах спільне — в Царстві Господа нашого Ісуса Христа, з Отцем і Святим Духом царюючого повіки. Амінь.

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑