Святитель Іоанн народився в Константинополі: подвизався він при царях Юстиніані, Тіверії і Маврикії. Спочатку він був золотарем. За способом свого життя він був мужем добродійним, благочестивим, богобоязливим, любив убогих і шанував подорожніх.
Іоанн оселився в домі палестинського ченця на ім’я Євсевій і жив разом з ним. Якось, коли вони йшли у двох, цей чернець знаходився праворуч Іоанна. Раптом незнайомий голос сказав йому: «Не варто тобі, отче, йти праворуч великого». Це було знамення Боже про Іоанна, що йому буде довірене велике архієрейське служіння. Почувши це, чернець розповів про це блаженному Євтихію, патріархові Константинопольському; і той почав промовляти Іоанна прийняти постриг, бо вважав його достойним бути в церковному притчі.
І ось у церкві Святого Лаврентія, під час стояння на молитві, Іоанну було дано одкровення: у вівтарі він побачив безліч святих, і всі вони одягали на себе білий і блискучий одяг, і співали прекрасні пісні. Потім з вівтаря вийшла якась людина, тримаючи посудину, з якої вона щедро роздавала милостиню багатьом присутнім убогим; однак посудина не порожніла. Коли один з убогих вигукнув від тисняви: «Господи, помилуй, доки не опустіє посудина ця!»- посудина ж зразу стала порожньою. Це одкровення заставило преподобного замислитися, і він дивувався видінню, яке провіщало як його майбутній сан, так і його велику щедрість до убогих.
Через деякий час помер Константинопольський патріарх Євтихій і, за Божим благоволінням, Іоанн як достойний був обраний і призначений для висвячування.
Одного разу, з Божого попущення, була велика моровиця в Константинополі. Преподобний молився, щоб Бог відвернув праведний гнів Свій. Одному з вірних своїх слуг він наказав взяти дві посудини – одну, наповнену дрібним камінням, а іншу- порожню, стати на весь день біля місця, куди приносили померлих, і рахувати їх, перекладаючи камені з повної посудини в порожню. Так, у перший день слуга нарахував 323 принесених мерці і сповістив про це святого. Святий Іоанн передбачив, що мор припиниться: з кожним днем слуга, який рахував принесених мерців, виявляв їх все менше; у неділю ж, за передбаченням святого і за його молитвами, моровиця остаточно припинилася. У молитві святий перебував постійно, здійснюючи численні подвиги, боровся з пристрастями.
Преподобний мав владу виганяти і нечистих духів. Так, одна жінка, яка мала біснуватого чоловіка, повела його до одного пустельника, але він сказав їй: «Йди до святішого Іоанна, патріарха Константинопольського,- той зцілить твого чоловіка». Жінка так і зробила. Преподобний зцілив її чоловіка, і вони з радістю та вдячністю повернулися додому. Багато хворих отримало зцілення від святого. У багатьох жінок, за його молитвами, розрішалася безплідність.
Так мудро пас словесне стадо преподобний. І в глибокій старості досяг блаженної кончини: перейшов із земних у небесні оселі. Коли святий вже помер, до нього прийшов попрощатися відомий начальник області Нил і, схилившись, поцілував його. Святий же, будучи мертвим, на очах у всіх і на превелике здивування, прошепотів на вухо цьому чоловікові декілька слів, яких той нікому не сказав. Поховали святого Іоанна всередині вівтаря святих апостолів як достойного такої шани, прославляючи і благословляючи дивного у святих Бога Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Підготував Іван Чемерис