Святий мученик Лонгин сотник, римський воїн, ніс службу в Юдеї під керівництвом прокуратора Понтія Пилата. Під час страти Спасителя загін, яким командував Лонгин, стояв на варті навколо Голгофи, біля самого підніжжя святого Хреста.
Лонгин і його воїни були свідками останніх миттєвостей земного життя Господа, великих і страшних знамень, явлених після Його смерті. Ці події зворушили душу воїна. Лонгин увірував у Христа і всенародно сповідав, що “воістину – це Син Божий” (Мф. 27, 54). За церковним переданням, Лонгин був тим воїном, який простромив списом ребра розіп’ятого Спасителя і від крові й води, що витекли, дістав зцілення хворих очей.
Після страти і поховання Спасителя Лонгин зі своїм загоном стояв на варті біля Гробу Господнього. Тут воїни сподобилися бачити Пресвітле Христове Воскресіння. Юдеї підкупом схиляли їх лжесвідчити, ніби тіло Христа викрали Його учні. Лонгін і два його соратники не спокусилися юдейським золотом.
Повіривши в Спасителя, воїни прийняли Хрещення від апостолів і вирішили залишити службу. Лонгін залишив Юдею і відбув з проповіддю про Христа Ісуса, Сина Божого, на свою батьківщину, в Каппадокію. За ним пішли і два його соратники. Полум’яне слово справжніх учасників великих подій в Юдеї сколихнуло серця й розум каппадокійців; християнство почало швидко розповсюджуватися в місті та навколишніх селищах.
Дізнавшись про це, юдейські старійшини переконали Пилата направити до Каппадокії загін воїнів, щоб убити Лонгина та його сподвижників. Посланий загін прибув у рідне селище Лонгина; колишній сотник сам вийшов назустріч воїнам і привів їх у свій дім. За трапезою воїни розповіли про мету свого прибуття, не знаючи, що господар будинку – та людина, яку вони шукають.
Тоді Лонгин і його сподвижники назвали себе і просили здивованих воїнів, не бентежачись, виконати свій обов’язок військового послуху. Воїни хотіли відпустити святих і навіть радили їм втікати, але сподвижники відмовилися це зробити, виявивши тверду волю прийняти страждання за Христа. Святі мученики були обезголовлені, і їхні тіла поховані там, де заповідали святі, а відтяті голови було надіслано до Пилата.
Пилат наказав кинути голови мучеників на смітник поза стінами міста. Через певний час одна сліпа жінка прийшла до Єрусалиму, щоб вклонитися святиням. Уві сні їй явився святий Лонгин і сказав, щоб вона знайшла його голову і поховала її. Сліпу привели до звалища. Торкнувшись голови мученика, жінка прозріла. Вона благоговійно віднесла чесну голову в Каппадокію і там поховала.
підготував Володимир Розквас