Святий пророк Авакум був сином Асафата і походив із коліна Сименового, як про нього розповідає святий Єпіфаній Кіперський у своїй книзі «Про життя пророків». За переданням, записами святими отцями, батьківщиною Авакума було невелике поселення Бетхозар, яке також називали  Віфзахір.

Саме імя -  Авакум,- дане йому при народженні, провіщало, що з нього вийде сильним духом подвижник. Досягнувши повноліття, він для слави імені Божого ревно виступив, викриваючи беззаконня свого народу. Сам же він, палаючи духом у Господі, суворо дотримувався заповідей Божих, твердо стояв на шляху чеснот і був удостоєний від Господа дару пророчого.

Авакум пророкував і жив після царювання благочестивого юдейського царя Єзекії, коли на престолі царювали нечестиві царі: Манасія, син Єзекії, і потім Амон, син Манасії.

Сам Манасія був першим гонителем невинних. За переданням, у числі невинних постраждав у цей час і святий пророк Ісая, так само як і потерпіли багато інших викривачів неправди і нечестя царя і народу.

Пророк Авакум  щиро сумував через розбещення своїх сучасників. Ніде не знаходячи правди, він виливав свою скорботу, взиваючи до Господа:

Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш? Для чого даєш мені дивитися на злодійство і бачити біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча, і піднімається розбрат.

Так взивав пророк до Господа, бачачи людське беззаконня, і чекав на праведний суд від Самого Бога. У відповідь на це Господь сповістив Свого обранця, що незабаром має наступити покарання за всезагальне безчестя.

Пророк явно вказав, що знаряддям цього покарання Господь обрав Халдеїв – народ лютий не приборканий, який швидко пересувається земним простором з метою захоплення чужих поселень. Він палко благав Господа врятувати єврейський народ від Вавилонського рабства, як колись Він врятував його від рабства Єгипетського, і чекав, що відповість йому Господь.

Тоді Господь відкрив Своєму пророкові, що спасіння обраного народу серед цього лиха – це віра, а горді і не приборкані халдеї самі ж зазнають цієї участі, яку вони уготовили для підкорених народів.

Коли Навуходоносор підступав до Єрусалима, то за переданням, пророк Авакум пішов із міста. Знаючи про невідворотність лиха і про даремність опору проти такого сильного завойовника, пророк із жалем покинув свою вітчизну, щоб не бачити її спустошення і уникнути жорстокості переможця. За Божою вказівкою Авакум поселився на землі Аравійській, у місті Отракині і жив тут добровільним вигнанцем до самого відходу ворогів із його вітчизни. Але це випробування Божого народу тривало 70 років, і Авакум не дочекався повернення євреїв із полону, і помер від старості, і був похований із почестями на власному полі.