Біблійний та науковий погляд на перехід євреїв через Червоне море
листопада 30, 2011  |  Автор: Чемерис Іван  |  Кафедра Священного Писання, Статті

981b995 231 Біблійний та науковий погляд на перехід євреїв через Червоне мореБіблійна розповідь про перехід Ізраїлю через Червоне море, яке потім затопило єгипетську армію, здавна піддається сумніву агностикам, які також сумніваються у великій чисельності, приписаній ізраїльтянам – 600 000 чоловік, що означає загальну кількість 2 000 000 або й більше. Однак Біблія нарешті тріумфує. Неправильний переклад та невластиве пояснення словесних образів були причиною наших непорозумінь. Професор Фліндерс Петрі звертає увагу на факт, що єврейське слово «алаф» часом вживається в Писанні у значенні тисяча, а часом означає групу, сім’ю або намет – точно так само, як ми вживаємо слово полк, яке означає групу з тисячі чоловік, але яка часом є набагато менша в чисельності, особливо після битви. В такому значенні фраза «від Юдового племені – сімдесят і чотири тисячі й шістсот» (4 М. 1:27) мала би звучати: «від Юдового племені – сімдесят чотири сім’ї, чи намети, із шістьма сотнями людей в загальному»; «і так рушили кожен за своїми родами при домі своїх батьків» (4 М. 2:34). За таким підрахунком повне число ізраїльтян , що залишили Єгипет (чоловік, жінок і дітей) могло становити близько 30 тисяч. Навіть це було величезною масою людей як для нащадків Якова лише за трохи більше, ніж два століття. Про те, що ізраїльтяни були дуже плодовитими, свідчить єгипетський указ, що велів нищити їхніх дітей, – через страх, що згодом вони переважатимуть в кількості єгиптян.

Американські вчені знайшли пояснення феномену, описаному у Священному писанні, коли перед Мойсеєм і народом ізраїлевим розступилося море.

На думку істориків, у тексті П’ятикнижжя на івриті йдеться про море очеретів, а не про Червоне море. Це припущення не нове: в Біблії море, яке переходили євреї, церковнослов’янською мовою перекладається як Червоне море, що означає не тільки червоне, а й «море очеретів», і англійською мовою назви вельми співзвучні: Red Sea (Червоне море) і Sea of Reeds (море очеретів).

Але біля берегів Червоного моря очерети не ростуть. Зате вони є біля берегів озер, розташованих в дельті Нілу.

Також, аналіз археологічних даних та супутникових мап дозволив ученим обчислити течію та глибину, яка була в тому місці 3 тисячі років тому. Науковці підрахували, що вітер, який дув зі швидкістю 101 кілометр на годину протягом годин, справді міг розкидати на два боки воду глибиною майже в два метри. Утворений завдяки цьому сухопутний коридор довжиною понад 3 кілометри й майже 5 кілометрів завширшки міг протриматися чотири години. Щойно вітер ущух, води мали полинути назад, наче морський прибій. Звісно, той, хто в цей час опинився на шляху, ризикував потонути, зазначають вчені. Щоправда, науковці також зазначають, що досить проблематично перебувати на березі і тим більше переходити море по дну при майже ураганному вітрі.

Про те, ми як православні християни не повинні піддаватися на різні здогадки і припущення вчених, а чітко дотримуватися Священного Писання Старого Завіту.

Між виходом ізраїльтян і погонею фараона, пройшов певний проміжок часу. Як свідчать святі отці, цей час сягає близько трьох місяців. Тому що в єгиптян, був звичай за яким вшановували померлих. Фараон також, хотів зробити це в пам’ять свого померлого сина – наслідника. Крім цього в сімействі воїнів цей звичай звершували також. За їхнім законом фараону потрібно було близько сімдесяти двох днів, і в цей час відкидалися усі інші питання.  Коли фараон зрозумів, що втрачає дешеву робочу силу, він наказав зібрати військо і наздогнати ізраїльтян, та повернути їх назад. Він запряг свою колісницю, та ще шістсот колісниць з усіма своїми воїнами і слугами, та наказав гнатися за Мойсеєм і його народом. Господь знову озлобив його серце, яке повністю запалало ворожнечею і жагою помсти. Та, як відомо нам з Святого Писання, сила Господня все ж таки захищала єврейський народ.

Як відомо ця допомога за твердженням дослідників поділялася на три моменти.

В першому моменті Божественної допомоги, чудо сталося тоді, коли Господь розділив євреїв від єгиптян. Воно було здійснене за допомогою  вогняного стовпа, який йшов за ним від початку їхнього виходу з Єгипту. Стовп цей відділив два народи так, що ізраїльтянам він освітлював подальший шлях, а для єгиптян він світив темрявою, яка не зникала. Коли ізраїльтяни наблизилися до берегів Червоного Моря, їх знову охопив страх і вони почали підіймати бунт. Тоді Господь сказав Мойсею, щоб він простягнув свій жезл і вдарив ним по морю, і ось тут стався другий момент Божественної сили. Піднявся східний сильний вітер і море розійшлося, так що вода зібралася по праву і ліву сторону, а по середині проявилася суша. І так увійшли ізраїльтяни і вся худоба їхня в море, яке розійшлося дивним способом.  Перейшовши через море вони продовжували рухатися до обіцяної землі. Тим часом єгиптяни, які ще продовжували переслідувати ізраїльтян, дійшли до Червоного Моря і також увійшли в нього. І тут проявляється третій момент сили Божої. Темрява яка ще, до цього перебувала над єгиптянами, швидко зникла, і наступила ранкова стража, схід сонця (так,як в євреїв ніч розділялася на три стражі, кожна по три години), тоді в єгиптян раптово стало ясно і вони побачили що опинилися по серед моря. Ще одне чудо Господь одразу ж вчинив: Бог зробив так, що колеса в колісниці фараона поламалися і він не зміг швидко виїхати назад, що і він намагався зробити, разом із своїми слугами. Тоді Господь наказав Мойсеєві по переході через море, знову вдарити жезлом по морі і води знову зійшлися і весь натовп єгипетський загинув.

Так ізраїльський народ визволився від довготривалих мук і страждань і продовжував свій шлях до обіцяної землі. Але ж також повстає питання, яке відношення це має до Новозавітної церкви? Новозавітній текст називає перехід через Червоне море, яке розділяє Єгипет і Синайський півострів «хрещенням». Але так, що в Новому Завіті згадується хрещення водою, а також Святим Духом, і як ми бачили вогнем. А тут море розступилося, і люди пройшли його по суші. Означає те за свідченням святих отців, що ця подія являється хрещенням не водним, а Духовним. Тому що, коли людина отримує Духовне хрещення вона радіє, і славить Бога в серці своєму. І таким же самим способом звеличали ізраїльтяни Бога, коли перейшли через море. Вони не придумували слів, ні мелодії, а всі оспівували славу і величність Господа, починаючи від молодого до старого.  Як говорить блаженний Феодорит: «Море – це купіль; небеса – благодать Духа; Мойсей – ієрей; жезл – хрест;», ізраїльтяни, що перейшли море – це є хрещенні, і переслідники які їх переслідували, Феодорит називає її образом демонів, а самого фараона зображенням диявола.

Крім того, води Червоного моря, які розійшлися, пропустивши через себе богообраний народ, а потім знову стали на своє місце, є прообразом Приснодівства Пресвятої Богородиці.

Отже, чудесний перехід через Червоне море мав надзвичайно важливе значення в історії ізраїльського народу. По-перше, завдяки цьому переходові ізраїльтяни остаточно звільнилися від єгипетської неволі і стали вільною, незалежною нацією. По-друге, цим чудом ізраїльтяни ще більше укріпилися у вірі в Єдиного Істинного Бога. По-третє, в очах усього ізраїльського народу незмірно зріс авторитет їхнього вождя – Мойсея. По-четверте, чудесний перехід ізраїльського народу через Червоне море явив перед усіма навколишніми народами та племенами могутність Ізраїлевого Бога і тепер наводив на них страх і трепет перед цим народом.

Чудесна подія переходу ізраїльтян через Червоне море, має найважливіше праобраз не значення Нового Завіту, а саме таїнство Святого Хрещення. Як людина під час хрещення звільняється від тенет диявольських, так і єврейський народ визволився з рук ворога.

Іван Чемерис 

Використана література:

  1. Лопухин А.П. Библейская История Ветхаго Завета: 1-вид.– Монреаль, 1986.
  2. Лопухин А.П. Толковая Библия, или комментарий на все книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета: в 3-х т.– Т.1.– Стокгольм: Институт перевода Библии, 1987.
  3. Мень Александр, прот. Исагогика. Ветхий Завет.– Москва, 2000.
  4. Марусяк Михайло, прот. Біблійна історія Старого Завіту – Чернівці: Рута, 2001.
  5. Щедровицкий Д.В. Введение в Ветхий Завет.– Москва: Теревинф, 1994.

Стиль : vfxdude | © 2010-2012 З благословення Високопреосвященнішого митрополита Димитрія Догори ↑